Ключові тези:
- В Україні запускають програму страхування воєнних ризиків із лімітом до 10 млн грн.
- У прифронтових регіонах страхування здійснюватиме держава через Експортно-кредитне агентство.
- Передбачене фінансування у 1 млрд грн може виявитися недостатнім.
В Україні з 1 січня має запрацювати програма страхування воєнних ризиків, що частково компенсує втрати від зруйнованого або пошкодженого майна. Про механізм її роботи, сильні сторони та проблемні моменти в інтерв’ю виданню “Фокус” розповів голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев.
Раніше ми розповідали, як зміняться правила громадянства в Україні з 16 січня 2026 року.
Навіщо потрібна програма страхування від воєнних ризиків?
За словами народного депутата, сам факт запуску такої програми на четвертий рік повномасштабної війни є важливим. Хоча, на його переконання, вона мала з’явитися значно раніше — ще наприкінці 2022 або у 2023 році.
Саме тоді бізнес активно вимагав створення системного механізму страхування військових ризиків, проте попередні спроби обмежувалися поодинокими договорами без загального підходу.
Як пояснив Гетманцев, реальний рух у цьому напрямку розпочався вже за нинішнього складу Кабінету міністрів. Уряд зосередився на вирішенні проблеми та ініціював запуск відповідної програми, а парламент оперативно вніс зміни до законодавства.
Це дозволило надати Експортно-кредитному агентству (ЕКА) додаткові повноваження для реалізації механізму страхування.
Як працюватиме програма страхування?
Програма передбачає розподіл ризиків залежно від регіону. У відносно безпечних областях, які не належать до прифронтових, частину ризиків братимуть на себе приватні комерційні страхові компанії. Натомість у регіонах, що перебувають поблизу лінії бойових дій, страхування здійснюватиме саме ЕКА, адже приватні страховики там фактично не працюють через надзвичайно високий рівень небезпеки.
Обмеження та спірні моменти програми
Говорячи про недоліки програми, Гетманцев звернув увагу на низку дискусійних аспектів. Зокрема, нині максимальна сума страхового покриття обмежена 10 мільйонами гривень на один страховий випадок. Крім того, відкритим залишається питання критеріїв участі у програмі та доступу до неї різних категорій власників і бізнесу.
Попри ці застереження, депутат наголосив, що запуск програми з 1 січня є важливою перемогою, адже механізм починає працювати хоча б у базовому форматі. За його словами, надалі його можна й потрібно буде доопрацьовувати.
Чому коштів може не вистачити?
Окремо голова податкового комітету розкритикував обсяг фінансування програми. На рік у державному бюджеті передбачено лише 1 мільярд гривень, і цього, за його оцінкою, явно недостатньо для покриття реальних потреб.
Данило Гетманцев зазначив, що питання додаткового фінансування вже обговорювалося з міністром економіки. За його словами, у разі вичерпання передбачених коштів держава планує шукати додаткові ресурси, зокрема в резервному фонді. Попит на програму, особливо з боку прифронтових територій, він охарактеризував як надзвичайно високий.
Зв’язок зі кредитуванням і відновленням
Нардеп також наголосив, що проблема виходить далеко за межі страхування і напряму пов’язана з доступом до кредитів. Після початку повномасштабного вторгнення дисбаланс у кредитуванні між регіонами став критичним: у Києві кредитів видається у десятки разів більше, ніж у Миколаєві чи Харкові. Прифронтові області, за його словами, фактично не кредитуються через відсутність ліквідного майна.
Об’єкти нерухомості, які до війни коштували мільярди гривень, нині або втратили ринкову вартість, або оцінюються мінімально. Банки не готові брати таке майно в заставу, адже у разі неповернення кредиту його неможливо реалізувати. Саме тут, на думку Гетманцева, страхування воєнних ризиків може частково зменшити ризики та пожвавити кредитування.
Водночас депутат визнав, що нинішній ліміт у 10 мільйонів гривень не здатен кардинально розв’язати проблему. Проте уряд змушений починати з пілотного формату, адже подібні механізми фактично не мали аналогів ні в Україні, ні у світі.
За його словами, програму необхідно протестувати, оцінити інтерес до неї та вже після цього вносити корективи.
Читайте також:
