Про жертви Голокосту в Угорщині
13 січня 1945 року, тобто 80 років тому, Червона Армія взяла столицю Угорщини – Будапешт. Але наша розповідь сьогодні не про це, а про подію, яка там відбулася за чотири дні – 17 січня. Зазначимо тільки, що радянські медалі тієї пори «за міста» інших країн були двох типів: за визволення – у випадку столиць країн-«побратимів» (Прага, Варшава), і за взяття – у випадку нацистських держав (Будапешт, Берлін). Так, Угорщина, про зовсім не братерське ставлення до якої ми і сьогодні так багато розмірковуємо, тоді була відверто нацистською і расистською. Ну і зрозуміло, ставлення до євреїв там було суто гітлерівське. Із приблизно 800 тисяч євреїв, які жили на території Угорщини до 1941 року, тільки близько 200 тисяч пережили Голокост. Тобто за роки Другої світової в Угорщині було знищено, за різними джерелами, від 500 тисяч до 600 тисяч євреїв. Так от, убитих там було б, як мінімум, на ТРИДЦАТЬ ТИСЯЧ більше, якби не Людина на ім’я Рауль Валленберг, яку 17 січня 1945 року в Будапешті заарештували співробітники радянської контррозвідки СМЕРШ.
Врятував десятки тисяч євреїв
Народився він 1912 року недалеко від Стокгольма. Батько – офіцер військово-морського флоту Швеції. Мати – донька професора медицини. У роки Другої світової, не будучи кар’єрним дипломатом, працював у дипломатичній місії Швеції в Будапешті. І, користуючись статусом дипломата, а також великими зв’язками, рятував євреїв від концтаборів, видаючи їм шведські паспорти. На думку дослідників цієї теми, Валленберг врятував від 20 до 30 тисяч життів.
Також є думка, що Валленбергу вдалося шляхом погроз покаранням за воєнні злочини переконати деяких німецьких генералів не виконувати накази Гітлера щодо вивезення євреїв до таборів смерті. Таким чином він запобіг знищенню будапештського гетто в останні дні перед наступом Червоної Армії.
Якщо ця версія правильна, то Валленбергу вдалося врятувати щонайменше 100 тисяч угорських євреїв. В одному тільки будапештському гетто на момент приходу радянських військ перебувало 97 тисяч євреїв. Коли в Будапешт увійшли радянські війська, Рауль попрямував на зустріч з їхнім командуванням і зник. 8 березня 1945 року будапештське «Радіо Кошут», що перебувало під радянським контролем, повідомило, що Рауль Валленберг загинув під час вуличних боїв у Будапешті. Потім стало відомо, що його затримала радянська спецслужба.
Про справу Валленберга
Колеги спочатку не дуже хвилювалися. Коли 1945-го шведській місії настав час виїжджати до Стокгольма, маршалу Родіону Малиновському (він проводжав їх) поставили запитання: то де ж Валленберг? У відповідь прозвучало: він, мовляв, у нас, а ви їдьте, він у Стокгольмі буде швидше за вас. Того ж року мати Валленберга звернулася із запитом про долю сина. Відповіла їй посол СРСР у Швеції Олександра Коллонтай: не метушіться, це тільки зашкодить вашому синові. Він у надійних руках в СРСР.
Уже влітку 1946-го посол Швеції в СРСР перед завершенням своєї каденції мав зустріч зі Сталіним і поставив запитання щодо Валленберга. Той, типу, і гадки не маю, і прізвища такого не чув, але з’ясую. Більш ніж за рік уже наступний Посол Швеції з МЗС СРСР отримав відписку: «Валленберга в СРСР немає і нам про нього нічого не відомо». І наступні 10 років Кремль дотримувався цієї версії. І лише на початку 1957 року Москва вперше визнала, що Валленберг був її бранцем, і влітку 1947 року помер у Луб’янській в’язниці. Слідчо-архівну і тюремну справи Валленберга було знищено. Шведи нарешті «зняли локшину з вух» і почали вимагати повернення свого громадянина. Влітку 1986 року на правозахисній конференції в Парижі представник СРСР назвав справу Валленберга «похмурою сторінкою радянської історії» і визнав, що шведа вбили.
Будапештський месія
Ось слова історика Льва Безименського, автора книжки-дослідження «Будапештський месія: Рауль Валленберг»: «Яковлєв (член найближчого політичного оточення Михайла Горбачова, один з головних ідеологів Перебудови – В. Б.) передав мені свою розмову з Крючковим (голова КДБ СРСР у 1988-1991 роках – В. Б.) у 1989 році. Той без жодних сумнівів сказав: «Розстріляли ми його, дуже багато знав». Я вирішив сам поговорити з Крючковим. Він усе підтвердив і ще додав: «Чудова була людина… фатальна помилка з нашого боку». Чим же завинив цей нещасний швед? Щоб рятувати євреїв, він контактував із нацистською спецслужбою, на яку його вивели спецслужби США. За всім цим з цікавістю спостерігали радянські ДБшники. Валленберга схопили і почали його вербувати: Кремлю потрібен був вагомий агент впливу «за річкою» (так на сленгу ДБшники називали Атлантичний океан). Валленберг співпрацювати категорично відмовився.
Так загинув Рауль Валленберг, який боровся з однією тиранією – гітлерівською, а став жертвою іншої – сталінської. За заслуги перед людством Валленбергу поставлено пам’ятники в багатьох містах світу, зокрема в Стокгольмі, Будапешті, Нью-Йорку, Лондоні, Тель-Авіві, Братиславі, Сантьяго і (ну ще б пак) у Москві.
1963 року ізраїльський Інститут Катастрофи і героїзму Яд ва-Шем присвоїв Валленбергу звання Праведника народів світу. 1981 року американський конгресмен Том Лантос, один із врятованих Валленбергом в Угорщині, став ініціатором присвоєння Валленбергу звання почесного громадянина США. Він також є почесним громадянином Канади, Угорщини та Ізраїлю. Ім’ям Рауля Валленберга названо вулиці в багатьох містах Ізраїлю, в Берліні, Вашингтоні, Батумі, Мукачеві, Будапешті, Торонто, Празі.
Валерій Боянжу, Херсон — Одеса
Читайте також:
