І сьогодні мощі святих угодників свідчать світові про істинну віру, істинну Церкву, будучи незаперечним доказом Божої любові.
Про традицію вшанування мощей Православною Церквою розповів митрополит Антоній (Паканич).
– Традиція шанування святих мощей походить з віри християн у обоження людини, яке починається ще тут, у тимчасовому світі. Плоть людини, сповненої Святого Духа, після відходу душі зберігає свою святість – про це знали ще люди, які жили до Різдва Христового, про що свідчить старозавітна Книга Царств. У ній розповідається, як померла людина воскресла від дотику до мощей пророка Єлисея (4 Цар. 13:21).
У новозавітний час християни переконалися на власному досвіді, що Святий Дух може діяти навіть через речі, які належали святим людям. Так, книга Апостольських діянь розповідає про те, що коли на хворих покладали хустки і оперізування апостола Павла, у них припинялися хвороби і з них виходили злі духи (Діян. 19:12).
Вся історія Церкви сповнена свідчень благодатних дій Святого Духа через часто нетлінні мощі угодників Божих. Нетління святих мощей – не тільки виконання старозавітного пророцтва «Не даси святому Твоєму побачити тління» (Пс. 15:10), але й нагадування про майбутнє загальне воскресіння мертвих і вічне життя.
Стародавні християни з небезпекою для свого життя збирали останки святих мучеників і благоговійно їх зберігали. Пізніше ці мощі вважали основою церков. І в наші дні у кожному православному храмі Божественна Літургія відбувається лише на мученицьких мощах. Благоговійне шанування мощей є, на святоотцівську думку, основою наших молитов до святих, які завжди можуть випросити у Бога, що прославив їх, здійснення наших прохань. Виходячи з такого досвіду Церкви, отці Сьомого Вселенського Собору називали святі мощі рятівними джерелами, які виливали благодать на немічних.
Вшановуючи святі мощі, ми не поклоняємося їм, як поклоняємося Богу, але шануємо, як судини Святого Духа, Який здобули святі ще за життя і Який діє і донині через їхні святі мощі. Справжнє шанування святих мощей таке, як і шанування угодників Божих: молитва, поєднана з наслідуванням життя тих, хто наслідував Христа (1 Кор. 4:16).
