Як місто потрапило в окупацію?
Оскільки Генічеськ – найперше на виїзді з Криму місто материкової України, його окупація відбулася в першу годину першого дня повномасштабної війни Росії проти України. 24 лютого о 5.20 ранку мене розбудило несамовите виття повітряної сирени. Вийшовши з дому надвір, почув часті вибухи з боку Арабатської Стрілки.
Вибухи швидко наближалися, і ось уже бахнуло зовсім близько – у повітря піднявся густий стовп коричневого пилу. Як потім виявилося, це був підірваний міст через протоку Промоїна – єдиний шлях з материка на Арабатську Стрілку, але під воду пішла лише одна смуга руху. Потім свист і вибухи почали лунати з усіх боків – рашисти обстрілювали місто. Прилетіло на стадіон, до житлових будинків, інтернату, вбивши його директора… Потім вибухи почали віддалятися. Обійшовши місто, колони важкої техніки окупантів пішли у бік Мелітополя. За ними потяглися низки вертольотів.
Ближче до обіду в Генічеську з’явилися перші «зелені чоловічки» із символами Z на формі та техніці. Квітами їх ніхто не зустрічав. Однією з перших настрій генічан висловила жінка, яка запропонувала окупанту не лузгати насіння, а покласти його у кишеню, щоб потім, коли він стане добривом, проросли соняшники.
Трупи ж поки що були з нашого боку. Обгорілі в БТРах тіла наших хлопців взялися перевозити комунальники – більше не було кому. Трупи збирали машиною, де до війни проводили обробку району від комарів.
Кілька слів про зрадників
Обійдусь без прізвищ. Вони й так відомі СБУ, а читачеві не цікаві. Законний міський голова і більша частина його команди пішли у відставку, тільки-но «нова влада» запропонувала їм співпрацю. На посаду гауляйтера по черзі «пробувалися» кілька місцевих депутатів та бізнесменів, доки рашисти не зупинилися на безпринципному лідері фракції ОПЗЖ у райраді.
У перші години війни місто залишило все керівництво місцевих відділів СБУ, Держприкордонслужби, Нацполіції та більшість співробітників. На другий чи третій тиждень окупації розпочався набір до «міліції». Наголос робився на асоціальних громадян, яких очолив місцевий безробітний.
Освітою «зайнявся» директор однієї з місцевих ДЮСШ. Він же тренер з боксу, він же депутат міськради від ОПЗЖ.
Рибаків у морі рашисти доручили кошмарити порівняно молодому «директору рибінспекції», який за часів Януковича очолював райком КПУ.
Нові-старі символи
Спочатку в місті ще висіли жовто-сині прапори. Згодом їх усі замінили на триколори. Над будинком райдержадміністрації рашисти поставили триколор і червоний прапор – копію штурмового прапора 150-го ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії, вивішеного в травні 1945 року над рейхстагом (парадоксально, але символ перемоги над фашистами) присвоїли.
На площі перед цією будівлею окупанти встановили невідомо, звідки привезений пам’ятник Володимиру Леніну. До декомунізації на цьому місці стояла пам’ятка вождеві, яка донедавна зберігалася в одному з комунальних підприємств. Зараз, мабуть, не зберігається, бо в ньому було кілька центнерів бронзи, а вона дорога. Місце на площі зайняв Ілліч із бетону.
Поруч із площею знаходиться місце, яке раніше іменувалося Майданчиком державності. Окупанти зафарбували на ньому український прапор, намалювавши поверх триколор. Герб Генічеська, не побачивши на ньому нічого «крамольного», залишили.
Паспортні дані в обмін на рублі
Минуло зовсім небагато часу від початку окупації, і рашисти почали роздавати місцевому населенню по 10 тисяч російських рублів матеріальної допомоги. В обмін їм треба було надати паспортні дані. Гроші роздавали у будівлі центру надання адмінпослуг. Першочергове право їх отримати мали пенсіонери, безробітні та ті працівники комунальних підприємств, які залишились працювати. Громадянам з інших категорій отримати подачку особисто дозволяв гауляйтер. Потім ці громадяни визнавали, що 30% отриманої суми віддавали «благодійникові».
Незабаром схема перестала працювати – гроші видавати припинили, будівлю закрили. Оскільки за подачкою звернулися далеко не всі мешканці Генічеська та Генічеського району, нещодавно окупанти знову почали обіцяти видачу. Тепер лише пенсіонерам. Пропонують принести їм ксерокопії паспорта та пенсійного посвідчення, обіцяючи (але не видаючи) гроші. Дані вони збирають, швидше за все, для того, щоб сфальшувати «голосування» про входження Херсонщини до складу Росії. Генічани сподіваються, що контрнаступ ЗСУ не дасть планам рашистів здійснитися.
Грошей немає, але ми тримаємося
Відгородивши Херсонську та частину Запорізької області від решти території України лінією фронту та десятками блокпостів, окупанти принесли багато проблем. Одна з них – безгрошів’я. Без грошей залишилися люди, які втратили роботу та старі люди, які отримували пенсії у відділеннях «Укрпошти». Пенсіонерам, які користуються банківськими картами, гроші приходять, але зняти їх неможливо – банкомати не працюють. Цим відразу ж скористалися міняли, які переводили в готівку гривні під 10, 12 і навіть 20%.
Карткою можна розплатитися у магазинах. Але, по-перше, термінали є не скрізь. По-друге, ціни на товари надхмарні. І так, незважаючи на зусилля окупантів, у Генічеську та області досі розплачуються українськими гривнями. Хоча на деяких магазинах написано, що рублі теж беруть.
Трохи про ціни на продукти
Херсонщина – аграрна область, і тут багато чого вирощується та виробляється. На більшості товарів місцем виробництва вказано Нову Каховку, Каховку, Херсон, Олешки, Генічеськ, а також Мелітополь та Бердянськ сусідньої Запорізької області. У нас виготовляються хліб, борошно, ковбаси, сири, томатна паста, кетчуп, майонез, соняшникова олія, соки, морозиво, мінералка та ін. Інше – у дефіциті. Особливо відчувається дефіцит якісних товарів. Наприклад, російські цигарки, які завозять із Криму, огидні «на смак», цукерки надто солодкі, мило та пральний порошок не піняться.
Ціни максимально підвищилися у перші дні окупації. Цукор тоді, наприклад, коштував 100 гривень за кілограм. Зараз ціна впала до 50. Олію продають по 55 гривень за літр. Півторашка мінералки – від 20 гривень. 90-грамова пачка чаю найогиднішої якості – 60 гривень. Найдешевші цукерки – 230 гривень за кілограм. Ковбаса – від 200 до 500 гривень.
Дешевими є лише місцеві овочі та фрукти, які неможливо нікуди вивезти на продаж. Молоду картоплю, кабачки, огірки на центральному ринку Генічеська продають по 15 гривень за кілограм, помідори – 20-30, абрикоси та персики (на них цього року – неврожай) – 60 гривень.
Не змінилися ціни на азовську рибу. Кілограм дрібної камбали коштує 60 гривень, великої – 120, пеленгасу – 65-80, кефалі – 100-120 гривень.
Самотнє море без відпочивальників
Рибу на центральному ринку раніше купували, переважно, відпочиваючі. Нині їх немає. І в морі майже ніхто не купається. Лише зрідка можна побачити пенсіонерів та мам з дітьми, що плескаються на хвилях.
Мін у морі немає, а от медуз, як і у попередніх років, багато. Перші екземпляри з’явилися наприкінці червня.
Як отримуємо інформацію
Зв’язок із зовнішнім світом генічанам обрізали більше місяця тому. Зникли «Київстар» та «Vodafone», а також український інтернет. Ще раніше окупанти відключили аналогове телебачення, а цифрове та кабельне перевели на російські канали. На FM-частотах теж почали мовлення російські радіостанції.
Наразі мобільним зв’язком користуються лише ті генічани, які купили картки російського мобільного оператора «25096». Картки його без назви повністю білі, і продають їх теж в обмін на паспортні дані. Дзвонитись з них на підконтрольну територію України неможливо.
Деякі інтернет-провайдери швидко перейшли на кримський трафік. Щоправда, перестала відкриватися більшість українських сайтів, зате донедавна працював Viber, за допомогою якого генічани могли спілкуватися. Потім його разом із YouTube та Google Chrome заблокували. Але й тут незламні жителі Херсонщини знайшли вихід – послуги відкриваються через vpn.
Ті генічани, які мають супутникове телебачення, досі дивляться українські телеканали. Потім переказують новини сусідам, які не мають такої можливості, руйнуючи таким чином кремлівську пропаганду.
