Відповідає митрополит Антоній (Паканич):
85-й псалом – один з найтрагічніших і найпрохальніших. У ньому чути крик душі, останню надію на допомогу, визнання свого повного безсилля.
Цей псалом увійшов у молитви 9-ї години, присвяченої спогаду Хресної смерті Спасителя. За словами святих євангелістів Марка і Матвія, саме «о дев’ятій годині» Христос востаннє вимовив прохальний вигук на Хресті: «Боже Мій, Боже Мій! для чого Ти Мене залишив», за яким пішли слова: «Отче! в руки Твої віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух» (Лк. 23:46).
Немає сенсу говорити про трагічність моменту. Він найпохмуріший і найжахливіший в історії людства. Безвихідь. Жах. Морок. Але весь цей жах – на час, доки наша душа не прорветься крізь темряву до Світла.
«Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, бо я бідний та вбогий!
Бережи мою душу, бо я богобійний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе надію кладе!»
Господи, почуй мене! Зійди до мене, немічного, мого болю. Немає сил терпіти більше. Чаша моя переповнена.
Ти моя єдина надія і захист. До Тебе кличу, Бога мого. Почуй мене!
«Змилосердься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день».
Моя жага до Тебе не знає меж, любов – перешкод, душа постійно рветься до Тебе, серце не замовкає.
«Потіш душу Свого раба, бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою,
бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе!
Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос благання мого,
в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене!»
Молю Тебе, Господи, помилуй мене! Ці слова – єдине, що залишилося в мене. Знаю, Господи, що чуєш мене, що знаєш про мої страждання. Молитва до Тебе дає силу та втіху, дозволяє скинути важкий тягар накопичених переживань, очищає душу, дає можливість і надалі нести свій хрест.
«Нема, Господи, поміж богами такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої!
Всі народи, яких Ти створив, поприходять і попадають перед лицем Твоїм, Господи, та Ім’я Твоє славити будуть,
великий бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти Бог єдиний!»
Хай буде у мене один помисел – про Тебе. Збережи мене, Господи! Зненавиджу словеса світу, щоб побачило серце моє Тебе. Тобі одному служитиму.
«Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я буду ходити у правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого!
Я буду всім серцем своїм вихваляти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і славити буду повіки Ім’я Твоє,
велика бо милість Твоя наді мною, і вирвав Ти душу мою від шеолу глибокого!»
Стоятиму в страху Божому, щоб він знищив в мені всі пристрасті, що хочуть відлучити мене від Тебе, Господи. Триматиму світильник мій палаючим, стежитиму, щоб він не згас і не вкинув мене в темряву. Наповню судину оливою, поки ще в тілі, щоб сяяла і привела мене до Царства Твого. У світлої душі – світильник, що світиться, у злої – відсутнє світло, вона падає у темряву.
Каюся, Господи, і зрікаюся гріха.
«Боже, злочинці повстали на мене, а натовп гнобителів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе…
А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий,
зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї невільниці!
Учини мені знака на добре, і нехай це побачать мої ненависники, і хай засоромлені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звеселив!»
Хто пізнав славу Твою, той пройшов через невіру, хто пізнав любов, той зрікся ненависті, хто пізнав чистоту, той утік від нечистоти, хто пізнав добро, той зненавидів зло.
Все, що від Тебе, все на благо. Цим втішаюся у темні часи, тримаючи свій світильник запаленим.
Блаженний, хто кличе до Тебе. Блаженний, кому Ти відкриваєшся і відповідаєш.
Помилуй мене, Боже, за великою милістю Твоєю!
