Кілт складається зі шматка тканини, який не пошитий у формі спідниці, а просто обертається навколо пояса і кріпиться ременем. Раніше кожен шотландський рід мав свої традиційні кольори, що спліталися на малюнку на кілті.
За кольором спідниці можна було визначити приналежність людини до якогось клану.
В даний час ця традиція практично втрачена, зате сам кілт, як і раніше, популярний.
Єдино допустимим візерунком кілта є клітина.
Свій вибір на користь кілта шотландські чоловіки зробили не через любов до жіночого туалету, а через особливості клімату їхньої країни та її рельєфу. Пересічена місцевість, гори, часті дощі та вогкість – у цій ситуації намоклі, прилиплі до ніг штани могли б утискати пересування.
Кілт же давав повну свободу під час руху, дозволяючи забиратися на непрохідні гористі ділянки. При намоканні цей вид одягу висихав набагато швидше, ніж, скажімо, штани, а вночі кмітливі шотландці використовували його як ковдру.
Поступово переваги кілта оцінили не лише жителі гірських районів Шотландії, а й решта населення країни.
А в середині XIX століття кілт набув несподіваної популярності серед шотландської знаті – інтелігенції та дворянства.
Кілт може бути «великим» та «малим». Малий кілт – це, власне, те, що ми називаємо чоловічою спідницею, тканина, обгорнута навколо стегон.
А великий кілт – це набагато більше полотно, в яке можна закутатися від шиї і до п’ят.
Традиционно оба вида килтов не подразумевают ношение трусов – когда появился килт, трусов в гардеробе еще не было.
