Здоров’я яблуні — у наших руках

Невід'ємною частиною технології вирощування яблук є застосування пестицидів. Зараз використовують малотоксичні, високоефективні, безпечні для людини і довкілля препарати.

Бакова суміш — в дії

Однак, варто зазначити, що під час цвітіння обприскування не можна проводити, в цей час працюють бджоли, без яких садів не було би взагалі. Як тільки-но вони впораються зі своєю роботою приступаємо до захисту саду від парші з допомогою одного із препаратів — скор, стробі, хорус. Перші два мають побічну дію проти борошнистої роси, тому в бакову суміш додаємо або топаз, або полірам, або мерпан. Не забуваємо й про інсектицид, підійде актара чи люфокс. Непоганий результат дає застосування конфідора максі, Бі-58, дециса та ін.

Вдруге обприскування проводять через 14-16 днів, воно співпадає в часі з цвітінням акації.

При наявності піку льоту яблуневої плодожерки першого покоління обробляють тією ж самою баковою сумішшю, лише змінюють інсектицид. Проти гусениць другого покоління застосовують препарат матч. Він має тривалий термін захисту — до 30 днів. Препарат нетоксичний для корисних комах.

Для захисту від хвороб, у залежності від погодних умов, використовують топаз чи тіовіт.

Обробляємо без фанатизму

Свій сад протягом вегетаційного періоду я обприскую не більше 5-6 разів. Для порівняння скажу, що наші сусіди-поляки застосовують 30 обробок. Обприскування проводжу, в середньому, кожні два тижні. Останнє роблю контактно-системним препаратом хорус, котрий, крім тривалого захисту, ще й значно покращує зберігання плодів у сховищах. Також з цією метою, за місяць до збирання, обробляю плоди 1%-м розчином хлористого кальцію (2-3 рази).

Останнім часом побутує думка, що краще з'їсти яблуко, продірявлене шкідниками, ніж оброблене «хімією». Таке судження помилкове, бо не всі отрутохімікати діють належним чином, оброблене яблуко теж може мати в собі черв'яка плодожерки, а продукти життєдіяльності цих шкідників є токсичними і небезпечними для нас.

Тетрациклін проти ервінії

В даний час широкого розповсюдження набувають біологічні препарати, вони дорогі і не дуже ефективні. Деякі садівники звертаються до досвіду наших дідів-прадідів, зокрема, в боротьбі проти грибкових хвороб, шкідників використовують настої часнику, цибулі, полину, гіркого перцю, тютюну.
В своєму саду і на винограднику, в залежності від інфекційного фону, я теж користуюся народними рецептами. Проте у першій половині вегетації перевагу, все ж таки, віддаю хімпрепаратам.

В минулому році на наших теренах знову з’явилося таке небезпечне захворювання, як бактеріальний опік (ервінія). Він інфікує не тільки плодові дерева, а й декоративні насадження. Найбільше потерпають від нього груша, айва, потім яблуня. Дуже пошкоджені дерева можуть загинути протягом одного сезону. Бактерії ервінії розносяться вітром, птахами, комахами, навіть інструментом, котрий використовують при щепленні чи обрізуванні дерев. Тому «знаряддя праці» перед початком і після закінчення роботи з кожним деревом чи сортом обов’язково знезаражують, протираючи поверхню ножа чи пилки спиртом або 10%-им розчином борної кислоти.

Ознака хвороби — усихання гілок. Це спостерігається, коли холодна пора року різко змінюється на теплий вологий період. Так відбувалося в минулому році, зразу після зими настало літо, що створило сприятливі умови для розвитку цього захворювання. Подейкують, що ця хвороба була завезена до нас з Америки в 90-х роках минулого століття, з появою нових сортів на нашому ринку. Одним із найдієвіших препаратів проти ервінії є японський препарат казумін-4. Він дуже дорого коштує, тому більшість садівників використовують звичайний медичний антибіотик — стрептоміцин (500 тис. од., 1 ампула на 5 л/води) або тетрациклін (200 тис. од., 2 таблетки на 1 л/води). Обприскування проводять перед та після цвітіння. Якщо ця хвороба помічена в період вегетації, уражені гілки негайно вирізають з захватом живої деревини (10-15 см) і повторно обприскують. Ці гілки в жодному разі не можна залишати на території саду, їх зразу ж спалюють разом із листям.

Б.М. ГАВРИЛЮК, садовод-експериментатор. с. Княже Снятинського району Івано-Франківської області.