Про вирощування грибів у домашніх умовах чув уже давно. Багато читав різних заміток у газетах і журналах. Однак, ніколи не наважувався й собі взятися до цієї справи. Чи ж вдасться? Але кілька років тому познайомився із харків’янином Борисом Карпичем, який поділився зі мною і своїм досвідом, і міцелієм грибів.
«Еліксир життя»
Ось тоді й почалися на моїй садовій ділянці справжні дива. Адже розпочати вирішив не з будь-чого, а з вирощування шиїтаке. Вони відомі під назвою японських, китайських, а ще – імператорських грибів. В давнину ніхто не мав права споживати їх – тільки імператорська сім’я, а спроба вивести міцелій каралась негайною смертю. Таємницю його вирощування берегли століттями. Але в наш час кожен садівник-городник може скуштувати власноруч вирощені імператорські делікатеси, посадивши їх у себе на обійсті.
Цінність їх не тільки у високих смакових якостях (дійсно – пальчики оближеш!), але й у тому, що шиїтаке наділені неабиякими лікувальними властивостями – цілющий азійський гриб порівнюють навіть із женьшенем, називають «еліксиром життя». Адже споживання шиїтаке допомагає продовжити життя й поліпшити його якість – здолати віруси й навіть злоякісні пухлини. На вигляд він нагадує шампіньйон, але капелюшок має коричневий.
Технологія вирощування, як з’ясувалося, досить проста й доступна кожному охочому. Слід враховувати, що зерновий міцелій найкраще заселяє пеньки або колоди за високої температури, вологості. Я висаджую міцелій напровесні – його проростання в деревину (а вирощую гриби на пнях) триває протягом 4-6 місяців.
Способи висаджування
Існує кілька способів висаджування грибів.
Перший – найлегший і найпростіший: заготовити пеньки листяних порід дерев. Тоді викопати ямку завглибшки 15 см, добре втрамбувати її, застелити в один шар газетою, насипати зверху зерновий міцелій шаром в 1 см і поставити зверху свіжозрізаний пень (або вимочений протягом кількох діб у воді), а далі – засипати довкола землею та рясно полити водою.
Другий спосіб полягає в наступному: колоду довільної довжини розколюють уздовж навпіл, в розкол устелюють шар міцелію, зверху накривають другою частиною колоди і збивають цвяхами або міцно зв’язують дротом, а тоді наполовину закопують горизонтально в землю й добре поливають. Можна ще посадити зерновий міцелій у колоду, попередньо зробивши в ній отвори великого діаметру, всипати в них міцелій і заглушити дерев’яними кілочками. Таку колоду можна також вкопати в землю або поставити у льох, постійно зволожуючи її.
Існує ще кілька методів вирощування грибів, але розповідаю про найбільш прості й доступні.
Якщо ваші пні із міцелієм стоятимуть просто неба, то бажано розташувати їх у затіненому місці, де зберігається вологість – між деревами, за господарськими будівлями, під огорожами, кущами. А якщо на сонячному місці, то обов’язково затінити їх дерев’яними щитами чи іншим матеріалом. Головне – це правильна посадка зернового міцелію, притінення й вологість.
Грибний конвеєр
Хороше місце – також важливий чинник успішного вирощування грибів. Ранньою весною, коли ще немає листя, дерева й кущі не дають тіні, також потрібно захищати пні щитами. На сонці гриби стають сухими, маленькими і втрачають вагу. Тому, якщо літо сухе, грибницю слід часто поливати або обладнати крапельне зрошення. У сприятливих умовах ви зможете за один сезон зібрати з одного пня декілька врожаїв.
Для того щоб бути постійно з грибами, я майже щороку висаджую міцелій. Такий грибний «конвеєр» може бути суттєвим додатком до продуктового кошика кожної родини. Щоправда, одна грибниця і так дає врожай впродовж 5-7 років, тому, активно засаджуючи пні міцелієм, можна ледь не всю свою ділянку зробити «грибницею».
У такий же спосіб вирощую і гливи – вони також смачні й мають неабиякі цілющі властивості. Але, окрім смакоти, маю ще й втіху від тих сюрпризів, які мені підносить домашнє грибне господарство. Приміром цього року, коли ще не встигли відцвісти першоцвіти, вже зібрав на своїй дачній ділянці… перший врожай грибів. А вже перед Великоднем, до святкового столу, із чотирьох пеньків обірвав пів кілограма шіїтаке, залишивши на інших грибницях маленькі грибочки. Вони ж бо виростають не одночасно. Тому задоволення від смакування лісовими дарунками розтягується на тривалий період.
Спробуйте й собі – може, також невдовзі ходитимете на «тихе полювання» до власного садочку.
Богдан Гаморак, м. Тлумач Івано-Франківської області.
