Хто ж не радіє, знайшовши ранньої осені в лісі кущ ліщини з горіхами. Дивовижні плоди дуже смачні і корисні. Але скільки можна їх зібрати в лісі? Жменю або трохи більше… Саме тому була виведена культурна форма ліщини — фундук.
Медонос для бджіл
Фундук відомий дуже давно. Але, на жаль, в наших садах зустрічається рідко, хоча ця рослина абсолютно невибаглива до ґрунтово-кліматичних умов.
Горіхи фундука дуже поживні, містять 63-72% корисного високоякісного жиру, від 15 до 23% білка, 6-10% вуглеводів, безліч вітамінів (А, В, С, D, Е, К, РР), амінокислоти і мінерали (калій, магній, цинк, фосфор, залізо, марганець, кальцій, натрій). Використовуються як цінний харчовий продукт, а також в фармацевтиці. Горіхи фундука можуть зберігатися, не псуючись протягом 3-4 років.
Фундук — це багаторічний листопадний дерев’янистий чагарник сімейства березових, роду ліщина. У дикорослому вигляді зустрічається на всій європейській території. Кору, листя і навіть горіхову шкаралупу цієї рослини здавна використовують у народній медицині. Оскільки фундук належить до ранньоквітучих культур, він служить медоносом для бджіл саме в період дуже обмеженого цвітіння рослин. Пилок його суцвіть — перший весняний корм для цих комах. Завдяки поверхневій кореневій системі фундук є надійним захисником ґрунту від видування і розмивання схилів.
Ведмежий горіх
Поряд з чагарниковими формами існує єдина деревоподібна — ведмежий горіх. Це дерево з красивою кроною, що дає рясні врожаї щороку. Поширений в деяких районах Азії, на Балканах, а також на Кавказі і в Закавказзі, де його популяції сильно зменшилися через варварську вирубку. Цінна деревина ведмежого горіха завдяки своїй гарній текстурі і незвичайній міцності стала причиною масового знищення дерев.
Не дивлячись на те, що ведмежий горіх в природних умовах може досягати заввишки 20 і навіть 30 м, в наших умовах він зазвичай не перевищує 6-8 м. Але найчастіше його використовують як підщепу, щоб надати штамбову форму фундуку.
Вегетативне розмноження
Для вирощування цієї культури в садах, можна вибирати такі ділянки, де погано або зовсім не ростуть інші плодові дерева. Але все ж якість ґрунту впливає на врожайність фундука, тому йому необхідні і своєчасний полив, і підживлення. На присадибних ділянках найкраще розміщувати фундук в незатребуваних зонах (на межі, на задвірках, неугіддях, на схилах). Рослина досить морозостійка — його вегетативні органи не гинуть при зниженні температури до — 30°С.
Дуже важливо враховувати, що у рослин одного сорту цвітіння чоловічих і жіночих суцвіть відбувається неодночасно, тому для отримання високих врожаїв рекомендується висаджувати кілька різних сортів цієї культури.
Розмножується фундук відводками, живцями, діленням куща, щепленням і насінням. Кращі сорти і форми фундука можна отримати тільки вегетативним способом. Це дозволяє зібрати перші врожаї вже на третій, четвертий рік, а то й раніше.
Техніка садіння
Для закладки саду використовуються дво- або трирічні саджанці, які мають добре розвинену кореневу систему. Оптимальний період садіння — осінь, не менше, ніж за місяць до замерзання ґрунту і весна, — як тільки зійде сніг. Пошкоджену тканину корінців перед посадкою обережно обрізають секатором. Яма повинна мати розмір, що дозволяє корінню рослини вільно розміститися. Техніка садіння саджанця фундука аналогічна як для інших плодових дерев. Після засипання коренів ґрунтом, саджанець поливають 2-3 відрами води.
Грунт після закладки саду підтримують в чистому від бур’янів і розпушеному стані. Перше розпушування міжрядь (на глибину 10 см) проводять відразу ж після посадки. Потім, через 20-25 днів (і далі з такою ж періодичністю) — на глибину 8 см. Оскільки поверхнева коренева система фундука розташована на глибині 10-15 см, така технологія обробки ґрунту дозволить отримати найоптимальніший результат.
Формування і обрізка
Хоча фундук називають рослиною для лінивих, але все ж обрізка і формування крони майбутнього куща необхідні. Ці заходи допомагають отримати більш ранні, регулярні і високі врожаї. Паросткові пагони з’являються у рослин через рік, два, три після садіння. Їхня кількість може становити в середньому від 1 до 10 штук на кущ і залежить від сорту і форми рослини. На четвертому році пагоноутворення різко збільшується до 20 штук і більше.
Починаючи з осені другого року після садіння, з метою формування майбутнього куща, намічають 8-10 (але не більше 12) добре розвинених і віддалених один від одного росткових пагонів, які в подальшому зможуть утворити основні стовбури крони. Формують кущ протягом двох-трьох років, до 4-5 -річного віку рослини, тобто до початку плодоношення. Починаючи з третього року, видаляють зайві і невдало розташовані пагони. Доцільно залишати на кущах по 2-3 запасних пагони, які можна буде видалити пізніше, якщо вони виявляться непотрібними.
Мета всіх наступних обрізок — видалення молодої порослі біля основи куща і сухих або зламаних гілок на стовбурах. Не можна проводити укорочення річного приросту, щоб уникнути видалення генеративних бруньок, що може негативно вплинути на врожайність рослини.
Рентабельніше волоського горіха
Терміни дозрівання фундука багато в чому залежать від його сортових особливостей. Як правило, масовий збір врожаю припадає на кінець серпня-початок вересня. Ступінь зрілості горішків визначають за кольором воланчика навколо плоду (плюска).
У разі повного дозрівання плоду, плюска набуває бурого або жовтуватого кольору. Деякі горішки випадають самостійно, а інші збирають, струшуючи або обриваючи їх з куща. Перед зберіганням горішки просушують, розстилаючи їх в затіненому місці шаром в 5-10 см. Через 10-15 днів плюски обсипаються або легко відокремлюються від плодів вручну.
Вирощування фундука — це дуже прибутковий бізнес. Рослина невибаглива, легко приживається на непридатних ділянках, не вимагає особливого догляду, плодоносить щорічно протягом не менше 70 років, і з кожним роком його врожайність підвищується. Вартість плодів фундука дуже висока, тому витрати на придбання садивного матеріалу і його садіння окупаються в перші ж роки плодоношення рослин. У порівнянні з результатами вирощування волоського горіха фундук визнаний більш рентабельним.
Давно відомо ще одне призначення фундука — декоративне. Крім оригінальної форми крони (плакуча) або гілок (спіралеподібних), листя фундука може мати безліч відтінків багряного, аж до зовсім темного кольору. Тому ландшафтні дизайнери використовують деякі різновиди цієї рослини для створення унікальних паркових композицій і як прикрасу зелених зон.
Маючи таку кількість цінних і корисних властивостей, фундук, на жаль, не отримав у нас належного визнання і поширення. Хочеться вірити, що в найближчому майбутньому він буде гідно оцінений, і цю рослину стануть вирощувати всюди,- на пустирях, лісопосадках і інших непридатних землях. І фундук віддячить нам щорічними врожаями смачних горіхів.
Лариса Марущак, садівник-експериментатор, м. Виноградів, Закарпатська область
