В осінньо-зимовий період дачники мають змогу добряче відпочити від роботи на грядках та в саду. Але часто разом з цим відпочинком ми додаємо кілька кілограмів у вазі. Якщо вам не хочеться виснажувати себе дієтами, введіть в свій раціон овоч, який допоможе вам завжди бути у формі. Сьогодні мова піде про сквош.
З ароматом ванілі
Родом він з Північної Америки і це не якийсь зовсім незнайомий для нас овоч, а поки що малопоширений серед наших городників вид гарбузів (щось середнє між кабачком і гарбузом). Корінні жителі Америки, індіанці, вживали в їжу сквош з незапам’ятних часів. Правда, вважали смачнішим насіння, а не м’якоть. Саме слово «сквош» запозичене з мови індіанців штату Масатчусетс і означає «з’їдений сирим». Стиглий плід сквошу своїм видом нагадує перезрілий кабачок з тонкою твердою шкіркою — білого, жовтого або строкатого зелено-оранжевого забарвлення.
Плоди бувають булавоподібної або яйцеподібної форми, в залежності від сорту. У нас теж можна зустріти в продажу насіння сквошу, але часто під різними назвами: «гарбуз-спагетті», «гарбуз макаронний», «екзотичні кабачки». Молоді зав’язі сквошу готують в кулінарних рецептах, як кабачки і звичайні огірки. Характерні особливості цього різновиду гарбуза — світло-жовта, іноді майже біла м’якоть, структура якої не гомогенна, як у звичного гарбуза, а розшаровується на хрусткі напівпрозорі волокна, що нагадують спагеті. Відсутній у сквошу і характерний гарбузово-динний або гарбузово-мускатний аромат. М’якоть його злегка пахне ваніллю або волоським горіхом. У ньому дуже багато насіння, його вважають делікатесними ласощами, так як воно має насичений горіховий смак.
Цінність насіння сквошу в тому, що в ньому містяться жири, білки, вітаміни і мінеральні солі. Особливо воно багате вітаміном Е, який перешкоджає передчасному старінню, і солями цинку, настільки необхідними для чоловічого організму. Стигла сира м’якоть сквошу злегка солодкувата і хрустка, за смаком нагадує молоді ядра горіхів. Через низьку калорійність, малий вміст цукрів (на відміну від звичайних гарбузів) м’якоть сквошу вважається дуже цінним дієтичним і екологічно чистим продуктом.
Дієтичні страви
Зараз модно займатися фітнесом, і в рецептах фітнес-меню часто зустрічаються різні заморські дивини, серед яких є і сквош.
Інтерес до цього виду гарбуза викликаний тим, що сквош багатий водою (90%), клітковиною, вітамінами С і В. У рецептах середземноморської кухні цей овоч зустрічається дуже часто і застосовується як в солодких десертах, так і в перших, других стравах і різних закусках.
Людям, які хочуть скинути зайву вагу, звичайні макарони і вермішель дуже корисно замінити на «спагеті зі сквошу». Щоб отримати такі спагеті, плід потрібно просто зварити в «мундирі» або запекти в духовці протягом 20-30 хвилин (в залежності від розміру).
Проста агротехніка
Щоб отримати плоди сквошу якомога раніше, місце посадки треба вкрити темною плівкою — ґрунт швидко прогріється. Звичайно, найкраще гарбузи ростуть на компості і при внесенні рідких органічних добрив кожні два тижні протягом усього вегетаційного періоду. Можна отримати найвищий урожай, якщо додатково вносити ще й калійні добрива. У лунку потрібно висіяти пару насінин на глибину 4-5 см і полити розчином марганцівки.
Сквош постійно цвіте і зав’язує велику кількість плодів як на центральному стеблі, так і на бічних пагонах. При бажанні ліану можна формувати, прищипуючи центральне стебло або видаляючи бічні пагони, щоб обмежити їхнє зростання в будь-якому напрямку. Я цього не робила, і до кінця літа ліана повністю обплела дачний будиночок.
Сквоші — невеликі, рідко бувають вагою більше 1 кг. Вони прекрасно утримуються лозою у висячому положенні і не вимагають спеціальної підв’язки.
На листі у вересні з’явилася борошниста роса. Але відростали нові здорові паростки, і плоди в’язалися до жовтневих заморозків. Я залишилася дуже задоволена цим врожайним, невибагливим і смачним овочем.
До відома, при бажанні сквош можна виростити на балконі в 15-літровій діжці. Він не тільки затінює вікна від літньої спеки, а й дає масу корисних плодів і квіток, які теж можна вживати в їжу.
Світлана Внукова, овочівник-експериментатор, с. Руські Тишки, Харківська область
