Наша Україна багата не лише родючими ґрунтами, а й працелюбними, талановитими людьми, які усе навколо перетворюють у рай. Вони не шукають кращої долі за кордоном, вони будують своє майбутнє на своїй землі. В когорті таких – виноградар з с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області Іван Романович Когут, який вже більше чверті століття на високому професійному рівні плекає сонячну лозу. А ще, Іван Романович вдалий музикант, який разом з гуртом грає на весіллях. Звичайно, виноград потребує дуже багато часу і уваги, проте чоловікові вдається поєднувати і творчість, і виноградарство. До речі, буквально кілька років тому Іван Романович опанував гру на саксофоні. Він просто собі поставив мету і йшов до неї семимильними кроками.
– Іване Романовичу, чому саме виноград Ви обрали серед усіх плодових і ягідних культур?
– Я вважаю, що це Божий промисел. Мабуть, так повинно було бути. Ще з дитинства мені глибоко в серце запала ця культура. Пам’ятаю, як в 4 роки на сусідському обійсті вперше побачив виноград. Він був дрібний, кислий, нестиглий, проте такий дивовижний і незвичайний. Потім в шкільні роки змагалися з товаришами, у кого буде рости більше сортів винограду. Скупляв все, що потрапляло на очі. Тоді найпопулярнішими були ізабельні сорти. Винограду на ділянці було багато, але путнього мало. З роками зрозумів, що треба орієнтуватися не на кількість, а на якість.
Серйозно виноградарством почав займатися після одруження. Не один десяток посібників був проштудійований. Їздив до маститих виноградарів у південні, східні області, знайомився з їх методами роботи, переймав досвід. Без знань не варто і починати. Виноград не прощає помилок.
Зібрав велику колекцію сортів української та зарубіжної селекції.
– Так, Вашій колекції може позаздрити будь-який професіонал. В Вашому арсеналі понад 700 сортів. Чи можете виокремити кілька найкращих?
– Це складно. Адже кожен сорт, який потрапляє на мій виноградник, має родзинку і добрі характеристики. Звісно, вже час зупинитися з придбанням новинок, проте я не можу. Щороку даю собі обітницю, що ці сорти – останні, проте з початком сезону все повторюється знову. Щороку я висаджую по 20-30 нових сортів.
Вдалося налагодити контакти з фахівцями Іспанії, Італії, Канади, Португалії, США. Частину якісного репродуктивного матеріалу привозили знайомі заробітчани, котрі працювали у європейських державах, іншу частину отримував поштою.
Звісно, усі вони проходили і проходять перевірку на українській землі. Не всім підходять наші кліматичні умови, склад ґрунту. Тому залишаються найвитриваліші.
Ваговими ґронами тішать Чорний ворон, Пам’яті вчителя, Рембо, Первозванний, Назарій, Катруся Каховська, Емігрант, Сигма.
Для продажу на ринку одним із кращих є Преображеніє. Люблять у нас рожевий виноград. Він завжди розходиться «на ура!».
За смаковими якостями лідерами вважаю Гурман, Гурман Лакомку, Z-10, Лівію, Розмус. Ці сорти мають мускатний присмак, тому до вподоби моїм дружині і двом донечкам.
– Виноград Ви вирощуєте в укривній культурі, якому матеріалу віддаєте перевагу?
– Для укриття використовую виключно землю. Хоча раніше експериментував з агроволокном і паропроникною плівкою.
Перед укриттям проводжу обрізку лози, потім обприскую залізним купоросом (400 г на 10 л води). Після цього чекаю кілька днів, щоб купорос запрацював. Знімаю пагони зі шпалери (вона у мене 2,0-2,1 м заввишки) і пришпилюю до землі, присипаю ґрунтом. Кущі формую на 4 рукави, щоб у випадку пошкодження лози морозами чи гризунами, не втратити рослину. Звісно, непроханим гостям залишаю всілякі приманки, проте всяк буває.
При укритті кущів землею в жодному разі не можна затягувати з розкриттям. Під дією сонячних променів швидко нагрівається ґрунт, а відповідно і лоза, починають прокидатися бруньки. Незначні заморозки можуть спричинити велику шкоду. Тому найкращий час – березень – початок квітня, звичайно, треба орієнтуватися по погоді.
Після розкриття обов’язковим агроприйомом вважаю обприскування лози мідним купоросом (300 г на 10 л). Ця процедура допоможе протистояти грибковим хворобам, а також сприятиме росту кущів.
Упродовж сезону слід чотири рази пасинкувати. Завдяки видаленню бокових пагонів ґрона формуються великими і ваговитими.
Також не треба забувати про боротьбу з хворобами, серед яких найпоширенішими є мілдью і оїдіум. Мені допомагають біопрепарати гаупсин і триходермін.
– Як рідні ставляться до Вашого непростого, але такого цікавого захоплення?
– На щастя, мої рідні – мої крила за спиною. Разом зі мною на винограднику працюють дружина Марія Василівна, доньки Марія та Надія. Долучається до родинної справи і трирічний онук Андрійчик. Можливо, він колись піде моїм шляхом, а я з радістю передам йому свій досвід.
– Нехай у Новому році здійснюються усі Ваші бажання, а робота на винограднику приносить задоволення!
Оксана Корольова
Фото Романа Голинського
