Не перший рік на своїй присадибній ділянці вирощую гарбузові, проте найулюбленішою культурою вважаю тропічний гарбуз фіцефалію.
Вирощую фіцефалію як однорічну рослину, проте в природі вона багаторічна. Батьківщина гарбуза — Південна Америка. Листочки у нього п’ятикутні, стебла — 20-35 м. У процесі розвитку, з початку травня, від місця висадки витягуються «зірочкою» рослини. Вони виповзають на дерева, паркани, обплітають усі будівлі, які зустрінуть по дорозі. Тому варто облаштовувати для них спеціальні споруди для плетіння вгору, на зразок шпалер для винограду.
Отримуючи більше сонця, плоди краще достигають. Середня маса плода — 2-5 кг, хоча буває і 20 кг. Вражає кількість зав’язей на одній рослині — 25-60. Квітки помаранчеві або жовті, вони дуже приваблюють бджілок.
Плоди зовні нагадують кавун, бувають овально-витягнуті, світло-зелені або темно-зелені з білими цятками. М’якоть біла, у молодих гарбузів дуже соковита, щільна. Шкірка тонка, проте міцна. Насіння чорне або темно-коричневе.
Дуже хороший фактор — фіцефалія не перезапилюється з іншими гарбузовими. Тропічний гарбуз росте до самісіньких морозів, тому збирають його пізно — наприкінці жовтня або в перших числах листопада. Достиглі плоди, при дотриманні правильних умов зберігання, можуть не втрачати своїх якостей протягом року і довше.
М’якоть можна варити, смажити, додавати до салатів, тушкувати, консервувати як кабачкову ікру.
Фіцефалія – скарбниця корисних мінералів! В домашньому господарстві використовується для підгодівлі худоби, свиней, птиці.
Віктор Буденко, Волинська область.