Жодна з плодових культур не висаджувалась у такій великій кількості в Україні за останні кілька років, як волоський горіх. Попит на саджанці збільшується з кожним роком в рази. На жаль, інформації з агротехніки вирощування – обмаль. І та, що є, суперечлива, а часто навіть шкідлива.
Вплив погодних умов і догляду
Волоським горіхом почав цікавитись років 10 тому. І останні 5 років ставлюсь більш прискіпливо до вивчення біологічних особливостей цієї культури. В цьому напрямку є певні напрацювання, якими наразі хочу поділитись. Маю невеличкі молоді (до 5 років) насадження на глинястому ґрунті. Спостерігаю за садом (8-річним) площею 6 га на підприємстві «Деметра 2010» (чорнозем), а також за насадженнями дорослих дерев волоського горіха на різних ґрунтах (глина, чорнозем, вапняк) на територій Хмельницької та Чернівецької областей.
До молодих плодоносних дерев застосовувались різні види підживлення, як по листю, так і під корінь. По дорослих фіксувалися лише кількість опадів у році, врожайність, середній розмір горіха, вихід та колір ядра. Результати змінили загальні уявлення та підхід до культивування волоських горіхів в цілому.
Можу зауважити, що врожайність та якість горіхів (товщина шкарлупи, вихід ядрової маси, колір, строки дозрівання) більше залежать від погодних умов та догляду, ніж від сортових ознак. Хоча в жодному разі я не хочу сказати, що такі сортові ознаки як латеральність (симетричність шкаралуп – ред.), кількість жіночих плодових бруньок та щорічне запилення їх і т. п. не потрібно брати до уваги. Навпаки, наголошую, що неумілий підхід та догляд можуть звести нанівець як урожай, так і його якість навіть там, де були посаджені найкращі сорти. Поясню більш детально.
Шкаралупа — захисна оболонка
На що дерево горіха витрачає найбільше енергії та поживних речовин? Правильно, на формування врожаю – насіння. Якщо бути більш точнішим, то навіть не на саме ядро, а на його захист в навколишньому середовищі – тобто шкаралупу.
Структура шкаралупи складається з різних речовин, проте розглянемо два основних елементи – сіліціум (кремній) та кальцій. Якраз ці два елементи, точніше їхнє співвідношення, і визначають якість урожаю. При формуванні молодої зав’язі, разом з ядром починає формуватися оболонка шкарлупи. Головний елемент оболонки є сіліціум. З нього утворюється сітка, порожнечі в якій заповнюються кальцієм. Чим більші запаси у ґрунті солей кремнію, тим щільніша сітка, разом з тим менше відкладається кальцію. В такому випадку шкаралупа тоненька, але щільність її висока, ядро завжди світлого кольору.
Висока щільність кремнію не дає проникати в середину захисного зеленого зовнішнього покриття хімічним елементам. При цьому шкаралупа у спілих плодів більш вирівняна, гладенька, без явних ознак бугристості та ребристості. Таке спостерігалось лише на ділянці з глиняним ґрунтом (більш багатий на солі кремнію) та на молодих плодоносних насадженнях, які оброблялись препаратом, що мав у своєму складі сіліціум. На чорноземі та вапняковому ґрунті, де не було підживлення кремнієм, спостерігалась зворотня дія, особливо на вапняковому. Шкаралупа була набагато товстіша, бугриста, ядро – від жовтого до коричневого забарвлення. Навіть коли не було підживлення, але випадало більше дощів під час формування врожаю, товщина шкаралупи та вихід ядра значно різнилися від років з меншими опадами.
Кремній від марсонії
Зібрані плоди різних років з одних і тих же дерев значно різнилися. Можна було подумати, що горіхи різних сортів. Плюс строки дозрівання різнилися в окремі роки. Я помітив, що коли дерево горіха засвоює більше кальцію, якість плодів зменшується. Шкаралупа більш товстіша, але й більш пориста. До цього ж кальцій відіграє ще й важливу роль у тому, як міцно плоди тримаються на дереві, чим більше кальцію засвоєно, тим міцніше горішки кріпляться до гілок. А це затягує дозрівання. До того ж, чим довше горіхи знаходяться у зеленій оболонці, тим темнішими стають ядра. На доказ цього маю приклад.
Плодоносні дерева були підживлені по листю 20%-м кальцієм. Строки дозрівання змістилися на 25 днів пізніше, вихід ядра упав від 5 до 10%, забарвлення ядра бажало кращого. Дійшов висновку — внесення кальцію звести до мінімуму, натомість більше використовувати добрива з вмістом кремнію. Він не лише покращує якість плодів, прискорює дозрівання, але є важливим елементом імунної системи дерева. Горіхи, посаджені на глиняних ґрунтах та ті, що підживлювались кремнієм, менше хворіли на марсонію. Навіть якщо були виявлені ознаки захворювання, то в незначній формі.
P. S. Роль кремнію в організмі людини не менш важлива. Це невід’ємний компонент імунної системи. Міцність наших зубів, кісток залежить саме від кремнію. За останніми дослідженнями, за його вмістом у крові можна визначити ступінь зношеності організму. У старших людей його рівень знижений.
Народна мудрість говорить: «Міцний, мов кремінь». В глибоку давнину наші предки обмуровували дно криниць камінням з кременю. Там, де не було природних покладів цього мінералу, біля криниці висаджували дерева дуба. Дуб завдячує своєю міцністю деревини саме великому вмістові кремнію. Дерево з роками оплітало своїм корінням криницю та іонізувало кремнієм воду. Таким самим чином діяли і оздоровчі масажі дубовим віником у банях, які використовуються і дотепер. Ще було за правило опускати подрібнені шматочки кременю в посудину з питною водою. І це лише одні з не багатьох способів поповнити запаси кремнію в організмі людини. Але це вже інша тема…
В’ячеслав Францішко, науковий співробітник лабораторії селекції і технології вирощування ягідних культур Інституту садівництва НААН.
