Хочу познайомити ще з одним унікальним плодовим деревом — берекою лікарською (Sorbus torminalis), у Прикарпатті її раніше називали ведмежою грушею через надмірну любов ведмедів до її ягід. На жаль, зараз мало людей можуть впізнати це дерево. Більшість і не підозрює про його існування. Хоча берека знана у 40 країнах світу та є ровесницею гінкго білоба.
Прародичка горобини та глоду
Багато вчених стверджують, що дерево є прародичем горобини, а деякі — горобини та глоду. У різних кліматичних поясах вік дерева коливається від 100 до 400 років. Цікаво те, що найстарші представники береки лікарської були зафіксовані на Поділлі України на початку минулого століття. У сиву давнину дерево було у великій пошані у наших предків. У язичницькі часи берека символізувала наш край. Дерево було оповите різними легендами та таємничими чутками. Вважалось, що саме в ньому жила душа лісу чи тієї місцини, де воно росло. І саме берека була домівкою для міфічних мавок та лісовиків. Зрубати її означало накликати біду на себе та увесь свій рід. Навпаки, береку садили біля своїх осель, як оберіг.
Плоди вважали цілющими, а купання у відварі з листя та квіток омолоджувало та робило наших дівчат та жінок ще більш вродливими. У часи християнства всі ці розповіді вважались забобонами, але шана до береки була незмінна. В 1900 році на всесвітній виставці у Парижі, береку було визнано «найкрасивішим деревом світу».
З розвитком промислової індустрії почалася масова вирубка дерев береки через її надміцну та красиву деревину. Вона ніколи не тріскала, гарно полірувалась, йшла на виготовлення пропелерів до перших літаків, прикладів до зброї. До речі, найкращі арбалети середньовічної Англії виготовляли з цієї деревини. Згодом почалось виробництво дорогих меблів, прикрас, та головне, виготовлення музичних інструментів. Останні звучали так, ніби дійсно у них була душа.
Найдорожча деревина у світі
Франція — знаменита своїми винними традиціями, де винороби використовують лише дерев’яні преси для віджимання вина та соку, гвинти до пресів виключно з береки. Це далеко не повний перелік використання деревини. У дев’ятнадцятому столітті цей вид майже зник, усе було вирубано через красиву та міцну деревину, яка добре продавалась.
Ось уже понад 100 років, деревина береки — одна з найдорожчих у світі. У Європі один кубометр коштує кілька тисяч євро… Це дерево занесене до Червоної книги майже 10 країн, в тому числі і України. Вдруге на нього звернули увагу в 1990 році в Німеччині, прийняли закон по відновленню популяції. На сьогоднішній день насадження береки займають більше 1% від усіх зелених насаджень країни.
На початку 20 століття про неї заговорили по усій Європі. Кілька десятиліть розшукувались та вивчались дерева, яким вдалося вціліти. У 2017 році Гарвардський університет опублікував у журналі «Journal of Ecology» матеріали цього дослідження. Пророблена надзвичайно захоплювальна велика робота, з якої я хочу виписати лише біохімічні аналізи виявлених органічних сполук, що були виділені з листя, суцвіть і плодів, включаючи кофеїнову кислоту та п-кумаринову, флавоноїди, стерини, а також жирні кислоти, O-глікозиди та C-глікозид вітексину, який унікальний саме у береки. Ще ряд трітерпеноїдів було виявлено у корі. В усіх частинах присутній вітамін С, особливо у ягодах.
Плоди — справжній ягідний скарб
Ягоди та відвари з листя застосовувались при лікуванні холери та дизентерії у минулому, зараз використовуються як протидіарейний, сечогінний, протизапальний, протидіабетичний засоби. Також береку рекомендовано для лікування кишкового тракту, бронхів та як відхаркувальний засіб. Не дивно, що світова спільнота так зацікавилась цією культурою. Ми теж не пасемо задніх. З друзями ведемо пошуки, маємо непогані результати, знайшли кілька цікавих великоплідних зразків і навіть дерева іншого підвиду. Про це обов’язково розповім пізніше, а зараз про саме дерево.
Висота від 5 до 25 м, в залежності від підвиду. Зазвичай високими деревами ростуть береки з меншими за розміром ягодами та гіршими смаковими якостями. Структура та форма дерева дуже цікава, не схожа на інші. Стовбур має дуже короткі скелетні гілки, що переходять у безліч тонких гілочок однакового приросту та товщини. Причому з дуже великою щільністю. Навіть ворони не проберуться серединою, не те що людина. Райське місце для малих птахів, які взимку можуть посмакувати ягодами.
Білі квітки зібрані у китиці, схожі на квітки глоду, запашні, цвітуть у травні. Гарне блискуче листя. Ягоди світло-коричневі, видовжені, 1,2-1,5 см, у деяких форм до 2,5 см. У вересні починають коричневіти, але смачними стають після перших приморозків, тоді вони стають м’якими, приємного смаку, желеподібної консистенції, нагадують смак кураги.
У Великій Британії плоди Береки вважають ягідним скарбом та називають «шашками», з них виготовляють пиво, в якому не використовують хміль. В Німеччині готують горілку та віскі. Плоди на дереві можуть висіти протягом усієї зими, якщо звісно птахи дозволять. Мають маленьку насінину або дві, але вони є далеко не в кожній ягоді. Єдиний недолік — дуже повільне зростання саджанців, пророщених з насіння.
При розмноженні щепленням має значну перевагу — швидке плодоношення та розмноження. Добре сумісна з горобиною та глодом. Саме дерево не вибагливе, але найкраще росте на ґрунтах з глини та вапняків.
В’ячеслав ФРАНЦІШКО, садівник-експериментатор, м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області.
