Плоди груші завжди користувались великим попитом на ринках. Адже вони — просто безцінні. В них є велика кількість цукру (6-16%), органічні кислоти (0,1-0,3%), дубильні та пектинові речовини і клітковина (до 0,4), каротин, азотисті речовини, вітаміни А, В, РР і С. Плоди груші мають менше цукру, ніж яблука, але в них менше кислоти, тому й здаються вони солодшими.
Тепло і якісні грунти
Слід відмітити, що груші потрібно багато тепла для визрівання плодів, тому ареал її поширення значно менший, ніж яблуні. А ще, ця культура полюбляє якісні ґрунти. Л.П Симиренко відмічав, що навіть в Криму груші потрібно підбирати кращі ділянки, тоді й плоди матимуть чудовий смак. Окрім цього, у неї є ще один вагомий недолік: не всі сорти сумісні з карликовою підщепою, що значно стримує вирощування саджанців бажаних сортів.
Сьогодні практично на кожній присадибній ділянці є по кілька різних сортів груш. Проте багато садівників вирощує дуже старі сорти, які правильніше було б назвати класичними — вони невибагливі, прості у догляді. Але не завжди нас задовольняє смак плодів, сильне пошкодження хворобами і шкідниками. Тому зараз більшість садівників старається прописати на своїй ділянці, дачі нові перспективні сорти, котрі значно перевершують старі: і за смаком, і за великоплідністю, і за стійкістю проти хвороб.
Ось тому я і хочу дати коротку характеристику нових перспективних сортів груш зарубіжної селекції, які вирощую у себе в саду. Можливо, ця інформація стане у нагоді тим, хто хоче закласти новий грушевий сад або ж оновити старий, щоб одержувати щорічно щедрі урожаї смачних плодів.
Не бійтеся новинок
Карола — осінній, швецький сорт. Дерево середньоросле, дуже зимостійке, імунне, плодоносить щорічно і щедро. Плоди великі (270-300 г,) зелено-золотисті, з рум’янцем. Сорт десертний — 5 балів, прекрасно зберігається до лютого.
Ноябрська — пізньоосінній сорт Молдавського НДУ садівництва, виноградарства і виноробства. Сорт відзначається середньою зимостійкістю, високою стійкістю проти хвороб. Плоди великі, масою 210-240 г, окремі можуть важити 300 г. М’якоть соковита, ніжна, дуже гарного смаку.
Дегустаційна оцінка — 4,5-4,7 бала. Добре зберігається до січня. Промисловий сорт для закладання інтенсивних насаджень, щеплених на айві.
Дельбараю — ранньозимовий сорт, плоди вагою 300-400 г, деякі досягають 1 кг. М’якоть біла, соковита, масляниста, з тонким ароматом, десертна.
Дегустаційна оцінка — 4,8 бали. Дерево зимостійке, дуже скороплідне, високоврожайне. Плоди чудово зберігаються до січня, товарність їхня дуже висока.
Тающа — ранньозимовий сорт, невибагливий до умов вирощування, характеризується досить високою зимостійкістю, стійкістю проти парші і термічного опіку листя. Плоди дуже великі, одномірні, середня маса 370-400 г, максимальна — 920 г, ледь ребристі, зеленкувато-жовті. М’якоть кремова, соковита, масляниста, смак насичений, гармонійний, солодкий, з помірною кислинкою. Дегустаційна оцінка — 4,9 бала. Зберігаються плоди в холодильнику при температурі -1оС до кінця січня. Товарність дуже висока. Один недолік сорту — несумісність з айвою, що і робить саджанці досить дорогими, адже їх потрібно вирощувати протягом трьох років, використовуючи посередника.
Еріка — новий зимовий сорт чеської селекції. Плоди 200-300 г, зелено-жовті, соковиті, дуже скороплідні і врожайні, високотоварні, імунні. Сорт добре сумісний з айвою.
Марія — пізньозимовий сорт кримської селекції. Сорт скороплідний, високоврожайний, імунний до хвороб, досить зимостійкий. Плоди великі, вагою 240-420 г, жовтувато-зелені, з карміновим рум’янцем. М’якоть кремова, соковита, масляниста, кислувато-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка — 4,8 бала. Дозріває в першій половині жовтня, товарність висока. Серед зимової групи сорт є лідером з врожайності і одним із найпопулярніших у садівників-аматорів, завдяки значній кількості позитивних характеристик. Плоди в холодильнику зберігаються до травня.
Прискорюємо плодоношення
Для закладання саду використовую 1-2-річні стандартні саджанці, висотою 110-120 см, за схемою садіння 2х4 м, на клоновій підщепі ВА-29. За своїми біологічними особливостями, в порівнянні з кісточковими або навіть яблунею, груша є пізньоплідною культурою. Щоб істотно прискорити скороплідність я, по-перше, використовую для цього карликову підщепу ІС-2-10 і напівкарликову підщепу ВА-29 і, по-друге, застосовую ряд агротехнічних заходів, що впливають на крону. Зокрема, такі, як відгинання та деформація гілок. Від цього мої груші починають плодоносити з 3-4 року, і щорічно радують щедрим врожаєм.
Останнім часом садівники скаржаться, що на листі груші з’являються чорні плями і в подальшому воно темніє повністю. Є дві причини цьому явищу. Перша — це парша. Боротьбу з нею ведуть зразу ж після цвітіння дерев, оприскуючи їх розчином міді (0,4% хлорокис міді). Обробку слід повторити при масовому зараженні через 2-3 тижні. І друга причина — дефіцит заліза. Для цього дерева обприскують 0,1%-ною концентрацією залізного купоросу (10 г на 10 л води). Під час обробіток фунгіциди бажано поєднувати з хімічними препаратами, щоб одночасно вести боротьбу і з шкідниками, які причиняють велику шкоду деревам у період вегетації.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про такий сорт груш як Талгарська красуня.
Іван Дзигора, вчений агроном, садівник-експериментатор.
с. Оникієве, Маловисківський р-н, Кіровоградська обл.
