В останні роки годжі набуває неабиякої популярності. І це не даремно, адже багато східних країн вважають її національним скарбом і присвоюють собі пальму першості з вирощування цієї дивовижної рослини. В Японії її називають ягодою Ніндзя, вважається, що завдяки саме їй воїни (ніндзя) були витривалі, сильні духом, не відчували болю. Навіть Монголія заявляє, що годжі стоїть біля витоків її історії. І все-таки перші згадки про цю рослину знайдені у Китаї в рукописах часу династії Шан, приблизно чотири тисячі років тому.
Пальма першості — у Китая
Як згадується у записах, цілющі властивості годжі першими помітили тибетські монахи. Біля деяких водойм монастирів можна було побачити рослини з довгими пагонами, які восени були всіяні помаранчевими ягодами. Крім птахів, їх ніхто не куштував. При перезріванні ягоди падали у водойму. Споживаючи воду з цих джерел, монахи помітили цілющі властивості годжі. З гірських монастирів рослини почали переселятися нижче, ближче до рівня моря, в сади імператора, пізніше — в сади китайської знаті. Над культурою годжі працювало не одне покоління садівників. Протягом сотень років відбиралися найкращі сіянці з високими смаковими якостями, ягоди яких використовували і в харчових, і в лікувальних цілях.
Багато сотень років інформація про годжі не поширювалася за межі Китаю, і лише за останні тридцять років про цю рослину дізналися в багатьох країнах світу. Наприкінці дев’яностих про неї почули в США. На початку двотисячних ягоди годжі з’явилися в Італії, Німеччині, Великій Британії. Перші біохімічні досліди, проведені різними інститутами, сколихнули увесь західний світ.
Годжі містять багато поживних речовин, у тому числі і фітохімічних елементів. В усіх тканинах рослини присутній германій, який завдяки своїм властивостям підвищує ефективність імунної системи організму, бореться з онкозахворюваннями, зменшує больові відчуття.
Про кращу рекламу годі і мріяти. Люди масово розкуповували продукт, до реклами залучалися знаменитості і це ще більше популяризувало ягоди. Але сталося те, що і мало статися. Так само масово люди почали звертатись в лікарні з харчовим отруєнням. В рекламі ніде не була описана культура поїдання ягід. Сушені ягоди досить смачні, і багато людей споживали від ста грамів до півкілограма за один раз. Летальних випадків не було, а ось нудота, діарея, висипи на шкірі, пожовтіння білків очей і навіть усього тіла, підвищення кров’яного тиску і тому подібного було вдосталь. Ось тому я і хочу застерегти читачів «Одеського дачника» краще вчитися на чужому досвіді. Навіть на сьогоднішній день інформації щодо вживання ягід годжі дуже мало. Попри все, багато кого цікавило питання вирощування рослин годжі, адже 1 кг ягід на світовому ринку коштує 50 доларів. Лідери розсадницької справи Західного світу почали робити перші кроки у вирощуванні цієї дивовижної ягоди. Як правило, в більшості випадків саджанці отримували з насіння. З одного боку це є швидке і масове розповсюдження, з іншого — втрата дорогоцінного часу, і трохи нижче я поясню чому.
І тибетський, і китайський
Годжі — плодово-лікарська рослина належить до роду дереза звичайна. Вирощується в культурі в східних азійських країнах. Кущі досягають у висоту до 3,5 м. Гілки тонкі і довгі, молоді жируючі пагони часто з невеличкими колючками, в зоні плодоношення колючок немає, листя прості еліптично-видовжені. Квітки фіолетово-рожевого кольору, дзвонові. Рослина цвіте з червня по вересень, плодоносить з липня по жовтень на гілках цьогорічного приросту. На земній кулі росте близько сорока видів дерези. І лише два з них мають харчову і лікувальну цінність. Заявлена морозостійкість -27оС, насправді витримує ще нижчі температури.
Тибетський (саме його і помітили монахи) в своєму первинному вигляді багато сотень років радує щорічними високими врожаями. Дуже раннє плодоношення, цвіте і плодоносить в перший рік посадки із живця, на другий — при вирощуванні з насіння. Урожайність дуже висока, ягоди каплеподібної форми до 2 см в довжину. Смак солодкий, з добре відчутним присмаком пасльону. Переваги: регулярні, високі врожаї, 100-відсоткове запилення квітів, раннє дозрівання ягід і ранній вступ у плодоношення. Високий відсоток вкорінення живців при розмноженні. Недоліки: водяниста ягода погано сушиться, смак залишає бажати кращого, велике насіння, яке відчувається при вживанні.
Китайський — чудо багаторічної праці китайської селекції. Кущі більш розлогі, велика сила росту. Ягоди видовжені до 3 см, хрумкі, солодкі, з незначним пасльоновим присмаком. Переваги: споживання ягід у свіжому вигляді, шкірка і насіння під час їжі не відчуваються. Швидке і якісне сушіння ягід. Недоліки: вступає в плодоношення на другий, третій, а іноді і на четвертий рік після посадки. В зоні західних областей України значна частина урожаю не визріває. Погане вкорінення живців.
У Європі поширений годжі Тибетський. З різних країн отримував саджанці з характеристиками цього виду. Хотілось більше отримати сортів цієї рослини, а як відомо, попит породжує пропозицію. Першими в Європі виведення нових сортів поставили на комерційну основу італійці. Висіявши насіння, вони відібрали 6 форм, дали їм назву і виставили на продаж в Інтернеті за ціною від 8 до 14 євро за невеличкий саджанець в горшечку 9х9 см. Це ж таке щастя, відразу 6 сортів! Пізніше, як з’ясувалося, відмінності, які я помітив, були у вигляді різної форми листків, будови куща, але не в смакових якостях. Два сорти були з ягодами, взагалі не придатними для вживання. Ще одну таку рослину мені привезли з Австрії, плоди були малі, водянисті і дуже гіркі. Це все завдяки тому, що годжі — рослина перехресного запилення та ще й чудовий медонос. За допомогою бджіл перезапилюється з іншими видами, ось і результат — невтішний, але повчальний. Навесні 2012 року, після перших публікацій про ягоду молодості і довголіття, був величезний попит на саджанці. Зрозуміло, в Україні шукати було марно, зверталися в лабораторії in vitro до ближчих наших сусідів — поляків. На той час в Польщі навіть не чули про таку рослину. А через півроку вони пропонують уже десятки тисяч саджанців. За такий короткий проміжок часу неможливо в лабораторії розвести і виростити до товарного рівня таку кількість саджанців, а ось із насіння — цілком можливо. Проте яка їхня якість? Питання скоріше риторичне.
Агротехніка, як у винограда
Агротехніка вирощування годжі не складна. На власному досвіді переконався, що рослина більше полюбляє кам’янисті лужні ґрунти, але і на чорноземах почуває себе доволі комфортно. Краще переносить засуху, ніж перезволоження ґрунту. Висаджується рядами. В ряду відстань між рослинами — 1,5-2 м, в міжрядді — від 2 до 3 м. Садивна яма — 50-50-50. На дно ями необхідно насипати одне відро перегною, літрову банку попелу. Добре перемішати з землею і посадити рослину. Зразу треба встановити підпору (перші роки тонкі пагони падають на землю), або шпалеру висотою 2-2,5 м. Перші три роки формуємо скелетні гілки, вибираючи найдовші і найсильніші, три-п’ять на кущ. Далі на скелетних гілках утворюємо плодові плечі довжиною 20-50 см. На них формуються плодові гілки. Далі вирощування аналогічне вирощуванню винограду. Щорічна обрізка плодових гілок (на 1-4 бруньки на гілці) змушує рослину давати щедрий молодий приріст. Лише на ньому закладаються плодові бруньки.
Якщо ділянка у вас невеличка, годжі можна формувати у вигляді компактного дерева. Для цього при садінні біля саджанця забивають в землю металевий стержень висотою до 3 м. Вирощують рослину в один пагін. По мірі відростання прикріпляють до стержня. Далі необхідно зробити штамб 1–1,5 м висотою і сформувати плодові плечі та гілки. В цьому випадку отримаємо колоноподібне дерево зі звисаючим гіллям, дуже декоративне в будь-яку пору року, котре стане справжньою окрасою садиби.
Розмножувати годжі можна кореневими відростками, за допомогою зелених та здерев’янілих живців, і найнадійний спосіб — відростками. В середині червня, коли кущі швидко набирають багато зеленої маси, беремо молодий пагін, згинаємо дугою, вкладаємо в невеличкий пластиковий горщик і прикопуємо в землю. Поливати необхідно, в залежності від погодних умов. Пагін продовжує вегетувати і вкорінюватися. До осені він буде з гарним корінням, та ще й увесь всіяний плодами, рослину можна відокремити від материнського куща та висадити на постійне місце.
Шкідників віднадить полин
Вкотре переконуюсь, що рослина без хвороб і шкідників — дуже велика рідкість.
На кущах годжі мною були помічені тля (полюбляють ласувати молодими пагонами, що відростають), колорадські жуки (поїдають квіти і молоду зав’язь), гусінь озимої совки (за ніч одна гусінь може з’їсти до 20 см молодого пагона). Боротися з цими шкідниками допомагає настій з полину. З хворобами дещо складніше. В останньому сезоні помітив на листі фітофтору та борошнисту росу — і лише на тих рослинах, в садивні ями яких не додав попелу.
Вино із годжі — еліксир
Найосновніше — культура споживання. У Китаї рослина годжі безвідходна. Там використовуються листя, кора, коріння, пагони і ягоди — все в певних дозах і пропорціях. Китайці радять починати з однієї-двох ягідок, особливо в свіжому вигляді. Обов’язково в присутності близьких, а краще лікаря. Якщо за кілька годин після вживання не спостерігається нудоти, блювання, алергії, можна споживати в більшій кількості. Рекомендована доза на день для здорової людини не більше 10 г. Бажано під час їжі. Чай з сухого листя рекомендують приймати в другій половині дня і теж після прийому їжі, ближче до вечора — він розслаблює.
Листя на чай заготовляють в травні, сушать у затінку. Заварювати необхідно із розрахунку 3 г на 200 мл окропу. Ягоди можна сушити і навіть заморожувати. До речі, заморожувати простіше, висушені ягоди повинні мати гарний темно-червоний колір, а досягнути цього важкувато. Останнім часом в Китаї почали виробляти соки та вина з ягід годжі. Вино рекомендовано, як щоденний еліксир молодості та здоров’я. Готується воно на базі виноградного соку світлих сортів. На 1 л відцідженого свіжого соку винограду додається 20 г свіжих подрібнених ягід годжі. Суміш зброджується без додавання цукру та води. Подальший догляд, як за звичайним сухим вином. Денна норма для здорової людини 50 г. Ягоди в суміші з чорним шоколадом — потужний афродизіак.
Лише в Китаї під цією культурою зайнято 45 млн га землі. А найбільший магазин з продажу сушених ягід розташований на площі понад 12 га і реалізує 2 млн сушених ягід на рік. На мою думку, у цієї культури є велике майбутнє в Україні, особливо на півдні та сході.
Буду радий, якщо мій досвід стане вам у пригоді.
В.С. Францішко, садівник-експериментатор. м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області.
