Затим я беруся за профілактичне санітарне очищення і формування крони. Необхідно вирізати зайву поросль, сухі гілки і ті, які загущують крону. Всі зрізи і тріщини, що утворилися на корі замазую садовим варом. Переконавшись, що рослини не пошкоджені морозами, вирізаю повністю резервні пагони, які були залишені для заміни основних на випадок вимерзання чи пошкодження.
Слід відразу сказати, що при вирощуванні інжиру у відкритій землі саджанці мають розміщуватися під нахилом, щоб на зиму їх було легше вкривати. Землю розпушую граблями або сапою не глибоко, щоб не пошкодити коріння розташоване близько до поверхні землі і мульчую кущі.
Влітку віддаю перевагу мульчі з перегною, компосту та підсушеної скошеної газонної трави.
Більшість же моїх рослин сформовані у вигляді приземкуватих кущів. Це зручно, оскільки основні гілки можна спрямувати горизонтально в будь-який бік якомога нижче до землі. Щоправда, влітку під вагою плодів вони прогинаються, тож доводиться встановлювати під них дерев’яні підпірки. Зате на зиму такі кущі набагато легше вкривати.
Останнє обрізування і формування виконую в травні, коли почнуть відростати молоді пагони. В цей час видно всі пошкоджені, підсохлі і зайві гілки. Втім, на цьому формування інжиру не закінчується. Впродовж усього сезону необхідно вирізати зайву поросль, прищипувати сильнорослі пагони над 5-7 листком, видаляти ті, котрі ростуть усередину куща і загущують крону .
Гілки інжиру покриваються плодами досить густо і якщо не регулювати навантаження, вони виростуть дрібними та значно пізніше дозріють. При цьому слід пам’ятати, що деякі сорти, такі як Фіг Бланш, Брунсвік, Поморійський та інші, дають два врожаї. Аби дотриматись цього конвеєра, у жодному разі не можна зволікати з нормуванням першого врожаю.
Раніше ми розповідали про обов’язкові роботи на суничних грядах.
Богдан ГАМОРАК, садівник-експериментатор.
м. Тлумач Івано-Франківської області.
