Груша – цінна культура, яка посідає друге місце в структурі плодово-ягідних насаджень України. Наявність великої кількості сортів різних термінів дозрівання дозволяє мати свіжі плоди протягом 8-10 місяців, а при зберіганні їх в холодильниках – протягом року. Сьогодні практично на кожній присадибній ділянці є по кілька сортів груші. Але багато садівників вирощують старі сорти, які сильно пошкоджуються хворобами, мають невисокий бал за смакові якості (3,5-4,0), не привабливі на вигляд, недовго зберігаються (до Нового року) і т.д. Щорічно арсенал сортів груші поповнюється достойними новинками, в основному, зарубіжної селекції. Саме з ними я і хочу вас познайомити.
Дельбіас – найсмачніший в колекції
Дельбараю – пізньоосінній французький сорт. Плоди вагою 200-250 г, при нормуванні – 600 г, грушеподібні, м’якоть біла, соковита, масляниста, з тонким ароматом, десертна. Дерево зимостійке, дуже скороплідне, високоврожайне. Плоди зберігаються 1-2 місяці, в холодильнику 4-5 місяців, дегустаційна оцінка – 4,9 бала. За смаковими якостями вважається перлиною саду.
Бланка – зимовий сорт чеської селекції, дуже скороплідний, зимостійкий, не уражуються хворобами. Плоди грушеподібні, зелено-жовті, вагою до 500 г, окремі – 800 г. М’якоть масляниста, соковита, солодка, з дуже приємним ароматом, без грануляції. Сорт дуже перспективний для закладки промислового саду. Плоди зберігаються до квітня в холодильнику.
Дельбіас – осінній сорт французької селекції, зимостійкий, імунний. Плоди вагою 200 г, грушеподібної форми, при достиганні жовті, з червоним рум’янцем, м’якоть біла, масляниста, соковита, солодка, зі своєрідним сильним ароматом, пречудового смаку (4,9 бала). Входить до когорти найсмачніших сортів моєї колекції.
Конференція – осінній сорт англійської селекції, проявляє часткову самоплідність, може бути хорошим запилювачем для інших сортів. Плоди одномірні, пляшкоподібної або подовжено-грушеподібної форми, вагою від 140 до 220 г, шкірочка щільна, зеленкувато-жовта. М’якоть кремова, ніжна, масляниста, дуже соковита, ароматна, хорошого смаку (4,8 бала). В холодильнику добре зберігається більше 3 місяців, не втрачаючи смакових і товарних якостей. Дерево зимостійке, стійке проти парші. Плодоносить регулярно і щедро.
Пам’ять Князя Трубецького – пізньозимовий сорт, зимостійкий, стійкий проти хвороб. Плоди дуже великі (300-800 г), грушеподібної форми, зелено-жовті, з красивим рум’янцем на більшій поверхні плоду. М’якоть тверда, кисло-солодка, з легким ароматом, високих смакових якостей – 4,8 бала. Зберігаються плоди до лютого, в холодильнику – до квітня. Прекрасний ринковий сорт.
Директор Альфан – пізньозимовий сорт французької селекції, стійкий проти хвороб, скороплідний, високоврожайний. Плоди вагою 300-400 г, можуть затягти і 700-800 г, грушеподібної форми, зелено-жовті, в холодильнику зберігаються до травня. М’якоть біла, тане в роті, соковита, солодка, зі своєрідним пряним присмаком (дегустаційна оцінка – 4,9 бала).
Словенія – новий зимовий сорт, скороплідний, високоврожайний. Плоди правильної грушеподібної форми, вагою 220-280 г, жовті, з невеличким рум’янцем на сонячному боці. М’якоть біла, масляниста, соковита, з тонким квітковим грушевим ароматом. Плоди зберігаються до січня, в холодильнику – до березня (дегустаційна оцінка – 4,7 бала).
Як підготувати саджанці до садіння
Для закладання грушевого саду найкраще використовувати однорічні стандартні саджанці заввишки 110-120 см. Вони добре приживаються в перший рік вегетації і, як правило, завжди краще ростуть, аніж дворічні. Густота садіння дерев на підщепі ВА-29 становить 2х4 м, кращим терміном садіння груші в нашій зоні є весна (квітень). Ями копають з осені, розміром 80х80х80 см і заправлять органічними і мінеральними добривами. Перед посадкою саджанці вимочують в дощовій воді протягом доби і ще добу тримають в стимуляторі росту (1 ст. ложка меду + 1/2 ч. ложка гумату натрію). Потім коріння вмочують в бовтушку (земля+коров’як+вода+престиж – 200 мл на 10 л води) і тільки після цього опускають в яму. Такі саджанці краще приживаються, а також до літа вони надійно захищені від попелиці, трипсів, щитівок.
В жодному разі не можна вмочувати коріння саджанця в глиняну бовтушку, як рекомендували раніше книжкові видання. Глина – це будівельний матеріал, раніше на її основі робили фундамент для будинків. При вмочуванні глина цементує мичкувате коріння саджанця і воно погано розвивається. Всі пристовбурні кола в своєму саду я раніше навесні засівав, щоб не росли бур’яни, білою гірчицею, фацелією. Але їх періодично потрібно було скошувати і закопувати в землю. Щоб позбутися цієї трудомісткої роботи, в останній період я став сіяти польовицю пагононосну (мітлиця). Цю траву не потрібно косити, тому що вона виростає заввишки 10 см, її бокові стебла, завдовжки 60 см, стеляться горизонтально і при зіткненні з вологою землею випускають нові корінці. З роками під деревами утворюється суцільний шар дернини, який не пропускає бур’яни, а в малосніжні зими захищає коріння від замерзання.
Бажаю всім садівникам успіхів, міцного здоров’я і щедрого врожаю!
Іван ДзигораЗИГОРА, вчений-агроном, с. Оникієве Маловисківського району Кіровоградської області.
