Садівництвом займаюся вже достатньо часу, аби робити певні висновки, давати поради початківцям. Сьогодні хочу поговорити про правильну обрізку і формування ягідників. Я спробував майже всі існуючі способи обрізки, тому хочу поділитися найефективнішими. І почну з найпопулярнішої ягідної культури – чорної смородини.
Стандартний спосіб обрізки
Отже, науковці рекомендують нам таку методику формування куща чорної смородини.
- В першу осінь після посадки зрізуєте все, що виросло за літо. Навесні даєте цьому кущу багато азоту (сечовина, селітра, свіжий курячий послід).
- Друга осінь – робите навколо куща умовне коло і залишаєте 4 добре розвинених «вовчка», рівномірно розташованих у цьому умовному колі.
- Третя осінь – залишаєте ще 4 однорічні гілки.
- Четверта – ще 4 гілки.
- П’ята – теж 4 гілки.
- На шостий рік п’ятирічні гілки зрізуєте відразу після збору врожаю, а восени залишаєте 4 однорічні.
- На сьомий зрізаєте вже наступні п’ятирічні гілки, а восени залишаєте ще 4 однорічні і так далі.
Обрізка та формування куща таким способом підходять не тільки для чорної смородини, а й для порічок (червоної, білої, золотистої), а також для йошти і аґрусу. З тією лише різницею, що у йошти потрібно залишати по 3 однорічні гілки, а вирізати по 3 семирічних. У агруса, порічки потрібно залишати по 2 однорічні гілочки, а вирізати по 2 десятирічні.
Недоліки стандартного способу обрізки
Цей спосіб формування, в принципі, хороший, але особисто мені абсолютно не подобається.
Обрізка і формування таким способом залишає кущі дуже густими (в середньому по 20 гілок), через що ускладнюється збір врожаю (особливо у колючих сортів аґрусу). Через густоту розташування гілок відтягується дозрівання ягід і страждає їхній розмір.
У кущах чорної смородини 4 однорічні гілки взагалі без ягід і 4 дворічні майже без ягід, тобто щорічно 8 гілок з 20-ти ростуть вхолосту. Зате шкідники та грибкові захворювання в таких густих кущах відчувають себе дуже добре.
І, нарешті, при обрізці смородини складно відрізнити п’ятирічну гілку від чотирирічної, а на аґрусі і порічці десятирічну від дев’ятирічної відрізнити неможливо.
Шпалерний спосіб обрізки чагарників
Другий з поширених способів формування ягідників – шпалерний. Це коли залишають 2 потужних однорічних вовчки у вигляді літери V, підв’язують їх до шпалери, і потім в площині шпалери формують з них кущ. Всю однорічну поросль при цьому прибирають.
Спосіб відмінний, але абсолютно не підходить для чорної смородини.
Справа в тому, що продуктивний вік кожної гілки чорної смородини становить 5 років. І, на мій погляд, не зовсім розумно чотири роки формувати, підрізати, прищипувати, розгинати, підв’язувати ці дві гілки, а на п’ятий, відразу після збору врожаю, зрізати і викинути всі свої старання.
Шпалерний спосіб формування ідеально підходить для порічки (червоної смородини).
Також добре цей спосіб підходить для аґрусу і годжі.
Але якщо для аґрусу шпалерний спосіб формування відносно новий, то для годжі – єдиний стандартний, тобто, в основному, всі і всюди (окрім мене) формують годжі на шпалері. Але у шпалерного способу є один серйозний недолік – занадто багато часу займає формування кожного куща.
Мої напрацювання з обрізки
Чорна смородина
У перший рік висаджую половину потрібної мені кількості рослин чорної смородини і після першого року зростання зрізаю все, що виросло. Навесні даю цим рослинам багато азоту. Восени залишаю 4 сильних «вовчки», розташованих один навпроти одного.
Наступного року на самому початку і в кінці літа вирізаю в цих кущах всю поросль, а восени після листопаду прив’язую до цих чотирьох гілок шпагат (хрест-навхрест і по колу). Шпагат повинен бути прив’язаний не внатяжку, а навіть злегка провисати. Потрібен він для того, щоб кущ не розвалився під вагою врожаю.
Цієї ж осені висаджую другу половину рослин смородини. І з нею роблю все те ж саме, що і з першою половиною.
Подальший догляд за смородиною полягає в тому, що протягом чотирьох років я прибираю всю поросль на початку і в кінці літа, і кущ весь час складається з чотирьох гілок.
На п’ятий рік поросль не чіпаю, а плодоносні гілки після збору врожаю зрізаю. З порослі восени залишаю чотири гілки, і знову все по новій.
Через два роки ці гілки вже дають хороший урожай, і тоді приходить час прибирати п’ятирічні гілки на другій половині насаджень.
Таким чином, перерви не буває.
Аґрус
Тим, хто до сих пір бореться з пероноспорозом на аґрусі, відрами ллє «хімію» і через підробки залишається без врожаю, скажу: досить над собою знущатися, посадіть стійкі проти пероноспорозу сорти – і 90% проблем, пов’язаних з аґрусом, відразу ж зникнуть самі собою.
Я випробував багато сортів аґрусу і зупинився на сорті Кооператор.
По-перше, він не уражується пероноспорозом. По-друге, майже не колючий. По-третє, дуже врожайний. А ще, найсмачніший з усіх, що я пробував.
Обрізка і формування куща аґрусу схожі на шпалерний спосіб, тільки я залишаю три гілки, до верхівок яких прив’язую шпагат, інші кінці шпагату прив’язую до паркану в трьох різних напрямках. Надалі прибираю всю поросль, а на основних трьох пагонах прибираю нижні бічні гілочки на висоті до 30 см від землі. Решту не чіпаю, лише збираю урожай.
Порічка (червона смородина)
Як я вже говорив, обрізка і формування кущів порічки може виконуватися шпалерним способом, а може таким, як я описав для аґрусу.
Я ж для порічки використовую колоноподібне формування. Колоноподібна порічка прикрасить будь-яку клумбу, будь-який куточок для релаксу. Я не зустрічав людей, які б не «ахали», дивлячись на обліплений червоним китицями кущ, захоплюються навіть люди, які далекі від землі і садівництва.
Для початку потрібен сильнорослий сорт, що дає довгі китиці. Я вирощую сорт Валентинівка, який дуже старий і дістався мені від бабусі або прабабці (точно вже й не пам’ятаю). Нових розрекламованих сортів я випробував не так багато (близько п’яти), але жоден з них не те, що не перевершив Валентинівку, але навіть до неї не наблизився.
Отже, вкорінюється живець порічки (він повинен бути на 4 бруньки, з максимально довгими міжвузлями). Коли живець пустить хороші корінці, викопую його, а після вирізаю всі бруньки (або вже гілочки), крім однієї – верхньої. Вирізаючи, залишаю невеликі ямки, які відразу присипаю препаратом корневин. Висаджую цей живець так, щоб перша (верхня) брунька була над землею, місце від другої – на рівні землі (обов’язково), місце від третьої і четвертої – під землею. Відразу ж максимально близько до живця вбиваю металевий прут діаметром 8-12 мм. Прут вбиваю з тим розрахунком, щоб над землею залишилося близько 2 м. Надалі основне стебло потрібно підв’язувати до пруту, а всі бічні гілки протягом літа прищипувати після другого-третього листа. Порослі така смородина, зазвичай, не дає, але якщо вона все ж з’являється, відкопую і відрізаю її нижче до рівня землі.
Годжі
Вирощую годжі вже не перший рік. Але не перестаю захоплюватися цією рослиною.
Лікувати ягодами годжі щось серйозніше застуди мені не доводилося, але загальний тонус організму вони піднімають відчутно. Наприклад, навесні, коли страждаю від сонливості, авітамінозу, млявості і занепаду сил, приймаю годжі. І вже за тиждень від невтішних симптомів не залишається й сліду.
У цих ягодах немає ні величезної кількості вітамінів і мікроелементів, ні якихось природних антибіотиків, в них є полісахариди, які кожній клітині організму дають сигнал функціонувати так, як функціонує ідеально здорова клітина.
Закрийте очі і постарайтеся уявити дуже кислий лимон: ви відрізаєте від нього шматочок, кладете в рот і розжовуєте. Якщо уявити досить реалістично, то у вас виділиться слина, але ж лимона не було, був лише сигнал (і то не зовнішній, а створений вашою уявою). Але цього виявилося достатньо, щоб в організмі відбувся ланцюжок реакцій і спрацювали слинні залози.
Такі ж, але набагато більш складні і більш значущі сигнали дають організму ягоди годжі, тому лікують вони практично всі хвороби. Один недолік – сушені ягоди дуже смачні, а вживати їх можна не більше 30 штук на день (по 10 штук 3 рази на день), а хотілося б більше.
Повертаючись до теми, хочу зазначити, що рослина годжі абсолютно невибаглива, морозо- і посухостійка і при певному формуванні дуже декоративна.
Загальноприйнятий спосіб формування годжі, як я вже зазначав, – шпалерний. У перший рік (восени) зрізають все, що виросло за літо, залишаючи пеньки 5-7 см. Навесні другого року дають азот і за літо виганяють 2 гілки, постійно прибираючи всі конкуруючі, а 2 основні підв’язують до шпалери у вигляді літери V.
Навесні третього року ці 2 гілки підрізають на висоті 1,6-1,8 м. За літо на них формують бічні гілки, які підв’язують до шпалери горизонтально. На них годжі вже дає перший урожай.
Навесні четвертого року бічні гілки підрізають, залишаючи довжину по 1-1,5 м. За літо на них виростає багато гілок, які восени дають урожай. Їх вже не підв’язують нікуди, а зрізають восени разом з урожаєм, залишаючи пеньки по 3-5 см.
Наступного року з пеньків відростають нові гілки, які восени знову зрізають разом з урожаєм. І так щороку.
Для декору – «плакуче дерево»
Побачивши в цій рослині великий декоративний потенціал, я посадив один молодий кущ годжі і поруч вбив металевий прут (висота над землею близько 1,7 м). Вигнав рослину в одне стебло, підв’язуючи до пруту, відразу над прутом прищепив на основне стебло 4 бруньки цього ж годжі. Бруньки прищеплював «догори дригом» і на максимально близькій відстані. Навесні верхівку над щепленими бруньками зрізав. В результаті вийшло дивовижної краси «плакуче дерево».
Урожай ягід на такому дереві такий же, як і на шпалері, а ось розмір і якість набагато вищі.
Догляд полягає у видаленні порослі влітку і зрізанні гілок на три чверті восени.
Дивлячись на плюси даного способу формування, я всім рекомендую саме плакучу форму годжі.
Вадим Кондратюк, садівник, смт Куп’янськ-Вузловий, Харківська область.
