Нікого зараз не здивуєш такими культурами, як обліпиха, чи її родичка по виду — гумі. Обидві ці рослини належать до сімейства лохових (Elaeagnaceae), що налічує близько 100 видів. До вашої уваги один із найяскравіших представників цієї родини — лох Парасольковий (акігумі, дика осіння маслина).
Для укріплення схилів
Рослина корінна для Китаю, там її широко використовують в народній медицині. Але першими на неї звернули увагу, як на плодову, у США. Наприкінці 20-го століття вона була завезена інженерним корпусом американської армії, щоб за допомогою насаджень утримувати схили великої системи автомобільних доріг у штатах Мічиган та Огайо.
Справа в тому, що кущі (дерева) лоха Парасолькового можуть швидко зростати на дуже «бідних» ґрунтах, збагачуючи їх азотом, який виробляється у великих кількостях кореневими бактеріями цього виду. При цьому даючи поживу іншим культурам, які, проростаючи, теж скріплювали схили над шляхами.
Плодовий потенціал першими оцінили птахи. Усіх розмірів та мастей вони зліталися восени поласувати ягодами. Пізніше почали підтягуватися і люди. З міст і сіл приїздили цілими родинами на збір урожаю — вистачало усім. З’явилось чимало рецептів з переробки та заготівлі ягід.
Проти вірусів і бактерій
Зовсім недавно осінньою маслиною зацікавились біологи, зроблений біохімічний аналіз, відібрані найбільш великоплідні зразки. У ягодах міститься до 22% цукрів, органічні кислоти, кальцій, калій, фосфор, вітаміни Е, В1, В2, С, жири — до 7,5%. У народній китайській медицині рослину використовують як противірусний та антибактеріальний засіб, рекомендують при запальних процесах в організмі.
З листя готують відвари і настої, які сприяють зниженню температури тіла при лихоманці та застуді, їх застосовують зовнішньо при радикуліті, ревматизмі, подагрі. Плоди лоха здатні поліпшити пам’ять і полегшити перебіг малярії, вони також мають відхаркувальний і сечогінний ефект. Крім цього, його ягоди — смачний тонізуючий і загальнозміцнювальний засіб, необхідний усім, у кого є проблеми з серцево-судинною системою. Відвар з сухих плодів добре допомагає при колітах і проносах. Сьогодні ця культура рекомендована для промислових насаджень у світі.
Вирощую вже сім років
Парасольковий лох поселився в моєму саду 7 років тому. Отримав саджанець з Дніпропетровської області від свого товариша по духу, садівника Чередника Бориса Івановича. Дочекавшись першого врожаю, був дуже вражений чудовими новими смаковими відчуттями. Смак спілих ягід дуже нагадує смак зерен гранату: приємний, кисло-солодкий, ароматний, багатий. Ягода червона, не вражає своїм розміром — 5-6 мм в діаметрі, але компенсує кількістю. На кущі немає порожнього місця, відчуття, ніби хтось обклеїв плодами стовбур та усі гілля.
Після першого врожаю почав активно шукати інформацію та нові зразки цього сімейства. Отримав кілька з США. З Ірландії вдалось отримати дуже рідкісний жовто-плідний екземпляр, що відрізняється не лише кольором ягід, але й смаком, більш фруктовим. За роки вирощування помітив, що рослину можна формувати у вигляді куща, а також у вигляді дерева до 4 м висотою. В молодому віці може мати рідкі колючки. На старших плодоносних гілках колючок немає.
Ягоди смачніші, ніж у гумі
Рослина однодомна, може плодоносити в одиночних посадках, правда, тоді в плодоношення вступає пізніше. Культура невибаглива до ґрунтів. Може рости в напівтіні, але краще почувається на сонячних місцях. Її можна віднести до безпроблемних культур.
Родить щорічно, весняні заморозки не шкодять цвітінню. Може пошкоджуватись морозами за -30оС, але швидко відновлюється з кореневої системи. Дозріває переважно у вересні. Ягоди можуть висіти до постійних морозів.
Хороший медонос. Рясно цвіте невеличкими білими квітками, які приємно пахнуть. Листя, квіти, пагони такі ж самі, як у гумі. Але ягоди смачніші за ягоди гумі. Їх рекомендовано споживати в свіжому вигляді разом з кісточками, які багаті на оливкову олію. Також підходить для приготування варення, желе, джемів, цукатів, вин.
Найбільш цінними, з точки зору народної медицини, є плоди лоха, хоча в лікувальних цілях використовуються також квітки, листя, кора. При заготівлі сировини листя збирають в першій половині літа, квітки — в травні та на початку червня. Сушать їх під навісом або в спеціальних сушарках при температурі не вище 40-50оC. Зберігати готову сировину можна протягом двох років, після чого вона втрачає свої корисні властивості.
В’ячеслав ФРАНЦІШКО, садівник-експериментатор, м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області.
