Насіння циклантери надіслав мені овочівник-аматор з Латвії. Я зовсім нічого не знав про цю овочеву культуру й переглянув багато літератури, перш ніж знайшов про неї дуже мізерні відомості. І тільки вирощуючи її протягом трьох років, повною мірою дізнався, яка це цікава, корисна та врожайна рослина.
ІЗ РОДИНИ ГАРБУЗОВИХ
Циклантера, або перуанський огірок належить до родини гарбузових, до якої входять огірки, кабачки, гарбузи. Походить вона з Південної Америки, поширена в горах Перу, Еквадору та Бразилії. Звідси її любов до тепла й вологи, а також здатність зав’язувати плоди за умов короткого світлового дня. Ця рослина дуже давно введена в культуру ще інками, але потім про неї забули, і тільки тепер учені-рослинознавці знову зацікавилися нею. 1989 року в США вийшла книга «Забуті культури інків, перспективні для поширення», в які, серед інших рослин, описано й циклантеру.
До речі, на батьківщині циклантера — багаторічна рослина, у нас же її вирощують як однорічну, адже вона не витримує зими. Ця потужна трав’яниста ліана має велику кількість пагонів з дуже розсіченими листками, які надають їй декоративності й надзвичайної краси. Вона тішить усіх, хто її вирощує, протягом усього літа й аж до глибокої осені та перших приморозків.
Уявіть собі ліану з пагонами завдовжки до восьми метрів, з яскраво-зеленими листками та дрібними білими квітками, зібраними в невеликі китиці! Її зелень така густа, що під нею можна сховатися від пекучого сонця. Розцвітає вона наприкінці червня — на початку липня. Цвіте довго і рясно. Квітки — роздільностатеві. Чоловічі дуже дрібні, білі, зібрані в невеликі китиці, а жіночі — трохи більші, жовтуватого кольору.
Циклантера не тільки декоративна рослина, а й цінна овочева. Плоди її схожі на невеликі перчини, довжиною до 7-10 см і шириною 2-3 см. У пазусі листка їх відростає від 1 до 5, а на кожній ліані 200-250 штук.
ВИРОЩУЄМО, ЯК ОГІРОК
Циклантеру вживають сирою, роблять з неї салати. Стиглі плоди також чудові у маринадах і квашенні. Смак смажених циклантер нагадує смажену шпарагову (стручкову) квасолю, тільки набагато кращий. Проте плоди швидко перестигають, тож, якщо запізнитися зі збиранням, вони втрачають соковитість і стають твердими.
Агротехніка вирощування цієї рослини трохи подібна до огірка, проте є деякі відмінності. Вона походить з гір, тому не має особливих вимог до тепла. Оптимальна температура для росту та розвитку — близько 20оС, тому, якщо в липні спекотно, плодоносити починає тільки в серпні.
Цю рослину можна вирощувати розсадою (особливо в північних областях України) чи безпосереднім висівом насіння у грунт. Якщо циклантеру вирощують розсадою, то насіння висівають на початку квітня, за 1,5 місяця до висаджування на постійне місце. Найкраще сіяти у склянки, зроблені з пластикових пляшок, які наповнюють грунто-перегнійною сумішшю (2 частини перегною і 1 частина крупнозернистого піску з додаванням попелу та невеликої кількості суперфосфату).
Грунтосуміш готують ще з осені й витримують взимку на морозі. У склянки висівають по дві насінини на глибину 2-3 см. Поливають слабким розчином марганцівки та ставлять у тепле місце (під батарею опалення).
Як тільки з’являться сходи, а це буває на 3-4-й день, склянки ставлять на підвіконня, де багато світла й менше тепла, щоб розсада не витягнулася. Потім із двох рослин у склянці залишають одну, краще розвинуту, а другу зрізають біля основи (не виймають з корінням, щоб не пошкодити сусідню). Поливають регулярно, але не перезволожують, після кожного поливу потрібно розпушити грунт.
У другій половині травня, коли зникає загроза заморозків, розсаду висаджують у грунт. Ямки завчасно наповнюють сумішшю землі та перегною в рівних співвідношеннях. Одразу ж готують вертикальну шпалеру, по якій буде витися циклантера. На той час у неї вже є 5-6 справжніх листочків та 2-3 вусики.
Можна вирощувати циклантеру й безпосереднім висіванням насіння в грунт у той самий строк, що й огірки.
За теплої погоди сходи з’являються дуже швидко — на З-5-й день. Коли в рослини виростуть 3-5 справжніх листочків, підживлюють розчином сечовини (20 г на відро води) та ставлять підпори, як під огірки.
ОБОВ’ЯЗКОВО ПОТРІБНА ПАРА
Під час вегетації необхідно уважно стежити за вологістю грунту. Якщо він пересихає, а також під час суховіїв рослини дуже страждають, тому їх потрібно висаджувати в захищених від вітрів місцях.
Підживлюю під час вегетації в міру потреби, виходячи зі стану рослин. Якщо листки темно-зелені, пагони активно ростуть, то підживлювати циклантеру не потрібно. Коли ж ріст сповільнюється, листки стають блідими, рослини підживлюють розчином сечовини (20 г на відро води). Під час плодоношення можна вносити під них попіл шляхом поверхневого розтрушування.
Рослини циклантери самостерильні, тобто не утворюють плодів під час запилення власним пилком. Тому необхідно висаджувати як мінімум дві рослини на відстані 30-40 см, щоб мати врожай. Плоди збирають, коли вони починають достигати, що видно по легкому пожовтінню, проте в цьому випадку вони придатні тільки для переробки. Поки вони не достигли повністю, їх можна їсти свіжими. Урожайність циклантери висока — приблизно 5-6 кг з куща.
Унікальність її в тому, що вона не уражується шкідниками та хворобами. Тож невибаглива у догляді. Насіння достигає наприкінці вересня, тому призначені для насіннєвих потреб плоди бажано збирати після перших заморозків. Повністю достигле насіння чорне. Після видалення з плодів його потрібно висушити на папері й зберігати так само, як насіння огірків.
Листя та стебла циклантери соковиті, придатні для компосту. Вони добре й легко розкладаються, перетворюючись на цінне добриво.
Петро Филипчук. м. Коломия Івано-Франківскої обл.,
