Отвечает протоиерей Владимир Пучков:
Иногда попытка ответить на одни вопросы приводит к появлению других. Так, стоит только упомянуть о том, что я собачник, как меня сразу начинают спрашивать о том, действительно ли христианину можно держать дома собаку? На мой встречный вопрос, почему бы, собственно, нет, все как один ответили: собака ведь нечистое животное, как она может находиться в освященном помещении?
Я, признаться, задумался. Двадцать лет, независимо от места моего служения и условий проживания семьи, у нас дома живут собаки. Сейчас, например, их две: одна комнатная, вторая дворовая, между тем и она не прочь время от времени заскочить в дом и поваляться в столовой в ногах у супруги. И ни разу за эти двадцать лет мне и в голову не приходило, что сия добрая, смышленая и преданная Божия тварь по какой-то причине может считаться нечистой, а ее присутствие в доме как-нибудь осквернять жилое пространство…
Не без того, как и любой регулярно читающий Писание человек, я хорошо осведомлен о том делении животных на чистых и нечистых, которое существовало в ветхозаветные времена и поныне существует среди иудеев. Однако деление это касается исключительно гастрономического аспекта. Проще говоря, чистые животные в пищу разрешены, а нечистые – нет. Но такое деление нас вообще не касается. Если помните, апостолы, решая, нужно ли распространять предписания Моисеева закона на обращающихся ко Христу язычников, решили «не возлагать… никакого бремени более, кроме сего необходимого: воздерживаться от идоложертвенного, и крови, и удавленины, и блуда, и не делать другим того, чего себе не хотите» (Деян. 15:28–29). Таким образом, чистые и нечистые животные существуют только в чужих религиозных традициях, в том же иудаизме или исламе, например. Для нас же, христиан, все животные – Божии творения и чистых или нечистых среди них нет.
Итак, как видим, на основании Священного Писания запретить христианину держать дома собаку нельзя. Имеет ли что-то против собак церковная традиция? Существует правило Маконского Собора 843 года, гласящее: «Епископ да не держит возле своего дома больших собак». Однако никакую особенную собачью нечистоту это правило в виду не имеет. Здесь речь о том, что большие сторожевые псы препятствуют епископу быть доступным, только и всего. При этом примечательно, что правилом запрещается держать собак именно возле дома, а никак не внутри него.
Можно также упомянуть имевший распространение в древнерусской церковной практике чин освящения храма «егда пес вскочит». Однако и тут вряд ли можно говорить о том, что присутствие собаки оскверняет святыню. Просто собака, как никакое другое животное, имело шансы вскочить в храм. Древние города, как и современные наши, были богаты на бродячее зверье и, так же, как и сейчас, среди бродячих животных собаки преобладали. Кроме того, собак использовали на охоте, держали в сторожевых целях, тогда как, например, коты разве что мышей по амбарам ловили. Могла собака заскочить в храм, вот и составили соответствующий чин.
С учетом вышесказанного уверенно заявим: христианину можно держать собаку хоть во дворе, хоть в доме, хоть в собственной спальне. Нет в этом никакого греха, и жилище от собачьего присутствия не оскверняется. Более того, в семьях с детьми наличие животного способно научить чад состраданию, заботе, ответственности куда быстрее и надежнее, чем нотации взрослых. И это не говоря о том, что с собакой необходимо регулярно гулять, что в наше время может существенно сократить время, проводимое детворой во «всемирной паутине».
Источник: портал «Православная жизнь»
Чи правда, що собака – це нечиста тварина?
Відповідає протоієрей Володимир Пучков:
Іноді спроба відповісти на одні запитання призводить до появи інших. Так, варто лише згадати про те, що я собачник, як мене одразу починають запитувати про те, чи дійсно християнину можна тримати вдома собаку? На моє зустрічне запитання, чому б, власне, й ні, всі як один відповіли: адже собака нечиста тварина, як вона може перебувати в освяченому приміщенні?
Я, зізнаюся, задумався. Двадцять років, незалежно від місця мого служіння та умов проживання сім’ї, у нас вдома живуть собаки. Зараз, наприклад, їх дві: одна кімнатна, друга дворова, між тим і вона не проти час від часу заскочити у будинок і повалятися в їдальні в ногах у дружини. І жодного разу за ці двадцять років мені й на думку не спадало, що ця добра, тямуща і віддана Божа тварина з якоїсь причини може вважатися нечистою, а її присутність у домі якимось чином оскверняти житловий простір…
Не без того, як і будь-яка людина, яка регулярно читає Писання, я добре обізнаний про поділ тварин на чистих і нечистих, який існував у старозавітні часи і досі існує серед юдеїв. Проте поділ цей стосується винятково гастрономічного аспекту. Простіше кажучи, чисті тварини в їжу дозволені, а нечисті – ні. Але такий поділ нас взагалі не стосується. Якщо пам’ятаєте, апостоли, вирішуючи, чи потрібно розповсюджувати приписи Мойсеєвого закону на язичників, що звертаються до Христа, вирішили «не покладати… бiльше нiякого тягаря, крiм цього необхiдного: утримуватися вiд iдоложертовного, i крови, i задушенини, i блуду i не робити iншим того, чого собi не бажаєте» (Діян. 15:28–29). Таким чином, чисті та нечисті тварини існують лише в чужих релігійних традиціях, у тому ж юдаїзмі чи ісламі, наприклад. Для нас же, християн, усі тварини – Божі створіння, і чистих чи нечистих серед них немає.
Отже, як бачимо, на підставі Святого Писання заборонити християнину тримати вдома собаку не можна. Чи має щось проти собак церковна традиція? Існує правило Маконського Собору 843 року, що говорить: «Єпископ нехай не тримає біля свого будинку великих собак». Однак ніяку особливу собачу нечистоту це правило на увазі не має. Тут мова про те, що великі сторожові пси перешкоджають єпископу бути доступним, тільки й всього. При цьому примітно, що правилом забороняється тримати собак саме біля будинку, а ніяк не всередині.
Можна також згадати чин освячення храму «коли пес трапиться», що мав поширення в давньоруській церковній практиці. Проте і тут навряд чи можна говорити про те, що присутність собаки оскверняє святиню. Просто собака, як жодна інша тварина, мала шанси скочити до храму. Стародавні міста, як і сучасні наші, були багаті на бродячу звірину і, як і зараз, серед бродячих тварин собаки переважали. Крім того, собак використовували на полюванні, тримали в сторожових цілях, тоді як, наприклад, коти хіба що мишей по коморах ловили. Міг собака заскочити в храм, от і склали відповідний чин.
З урахуванням вищесказаного впевнено заявимо: християнинові можна тримати собаку хоч у дворі, хоч у будинку, хоч у власній спальні. Немає в цьому ніякого гріха, і житло від собачої присутності не оскверняється. Більше того, в сім’ях з дітьми наявність тварини здатна навчити дітей співчуття, турботі, відповідальності куди швидше і надійніше, ніж нотації дорослих. І це не кажучи про те, що з собакою необхідно регулярно гуляти, що в наш час може суттєво скоротити час, який проводить дітвора у «всесвітній павутині».
Джерело: портал «Православне життя»
