Часто це пов’язують зі здоровим способом життя і спадковістю. Однак попри впевненість вчених у тому, що генетика грає важливу, якщо не вирішальну роль в довголітті, сам механізм продовження життя загалом залишається невивченим.
Як зазначає кореспондент ВВС Леонід Лунєв, таке знання могло б сильно просунути людство — якщо не в пошуку еліксиру вічної молодості, то хоча б в отриманні важливих інструментів боротьби зі старінням.
Великий крок у цьому напрямку зробила група дослідників на чолі з професором Паоло Гараньяні з університету Болоньї.
Вони секвенували геноми 81 людини віком понад 105 і 110 років, а потім порівняли їх з геномами відносно молодої групи здорових людей віком 68 років.
«Люди з другої групи не страждали багатьма захворюваннями, пов’язаними з віком, і тому були прекрасним прикладом здорового старіння», — підкреслює професор Гараньяні.
Як з’ясували вчені, серед людей з групи 105+ було більше володарів п’яти основних генетичних варіацій, пов’язаних з ефективним «ремонтом» ДНК, ніж в групі молодших людей.
Результати, отримані під час попередніх досліджень групи з 300 столітніх людей, виявили у них наявність тих же генних груп.
Вони успадкували ці гени від батьків, однак ДНК може змінюватися і впродовж нашого життя.
Деякі з таких змін, відомі як соматичні мутації, відбуваються у специфічних клітинних лініях у всьому організмі. Вони пов’язані з процесом старіння.
Попри те, що люди зі старшої групи прожили на три, а то й чотири десятки років довше, аніж люди з молодшої групи, у них виявилося набагато менше таких мутацій.
На думку вчених, це означає, що деякі люди просто народжуються з генними варіаціями, що дозволяють краще «ремонтувати» ДНК. Саме у них більше шансів дожити до дуже глибокої старості.
