Вчений назвав шкідника, який знищує молоді сади і розповів про ефективні методи боротьби з ним

Найбільш агресивна – зелена цикадка

Хочу почати з того, що фермерські поля та сади через надмірне та часте використання хімічних препаратів уже давно не є привабливими для масового розмноження шкідників. А вони не менш наполегливо боряться за своє виживання, ніж людство.

Єдиним місцем для збереження популяції залишаються присадибні ділянки, а саме – старі запущені сади. Вони є справжнім райським місцем. Хочу зупинитись на двох найбільш небезпечних шкідниках, які можуть знищити молоді насадження за лічені роки, іноді навіть місяці.

Перше місце за нанесення шкоди садовим деревам сьогодні віддаю цикадці зеленій, про неї і піде мова у даному матеріалі.

Взагалі різних цикад у світі налічується біля 20000 видів. Найбільш злісні, які уже поширені в Україні, — цикадка буйволоподібна, цикадка біла, цикадка виноградна японська і найагресивніша цикадка зелена. Цей шкідник, як і всі інші з даного роду до нас були завезені з різних континентів у різні часи.

Комаха завдовжки близько 1 см, зеленого забарвлення різних відтінків, в залежності від кліматичних умов. Дорослі комахи мають крила. Крім того, що вони добре літають, вони мають 3 парі ніг, причому задня пара значно більша та сильніша за дві передні. Це дозволяє комахам дуже швидко реагувати на небезпеку. В цьому вони схожі на коників-стрибунців. При небезпеці вони стрибають, далі підключають крила. Личинки комах безкрилі, але стрибають вони ще краще. Таким чином природних ворогів у них майже немає. Перші описи цього шкідника у нас були зроблені у сімдесяті роки минулого століття. У ті часи описувалась одна популяція зеленої цикадки за вегетаційний сезон. Теперішній час — три покоління.

Самка за сезон відкладає більше 100 яєць. Враховуючи, що з них вилуплюються майже 90% жіночого роду, можна легко підрахувати, якими темпами може розмножуватись шкідник.

Третє покоління шкодить дерева

Тепер розберемося чим небезпечний цей шкідник. Живляться комахи соком рослин. Для цього мають дуже сильний хоботок, яким з легкістю прорізують не тільки листя, але й кору дерев. Безпомилково знаходять судини сокоруху, з яких безперервно живляться, при цьому заражають рослини різними хворобами як грибковими, так і бактеріальними та вірусними. Найбільш до вподоби зеленій цикадці різні злакові. Ідеальний варіант — пирій. Друге та третє покоління перебирається вище, на кущі та дерева.

Це відбувається, коли температура іде в гору і у трав через нестачу вологи зменшується сокорух. Тоді уже страждають дерева. Перші два покоління відкладають яйця там, де і харчуються — поблизу «сокових» магістралей. Але найбільш небезпечним для саду є третє покоління. Для збереження виду, самки прорізують кору роблячи розтин довжиною від 3 до 5 мм, потім відкладають під кору в два боки від прорізу від 5 до 15 яєць. Тим самим забезпечуючи своїм нащадкам добру зимівлю та безперервне харчування.

Після виходу молодих личинок у квітні пагони дерев при незначних пошкодженнях довго затягують свої рани, при сильних — відмирають. Зима – найкращий час для виявлення шкідника та знищення кладки яєць.

Ефективні методи боротьби

Розпізнати пошкодження гілок будь-яким видом цикадок (в усіх видів один принцип зимівлі) неважко. При візуальному огляді находимо характерні пошкодження та у центр натискаємо нігтем великого пальця кілька разів зі зміщенням на пару міліметрів в різні боки. При цьому відчувається характерний тріск. Яйця хоч малі, але дуже щільні, тож при натисканні, тріскаючи видають звук. Не чекаючи весни, вибираємо гарний погожий день з температурою 6-8 градусів тепла, обприскуємо сад інсектицидом більш сильнішої дії, наприклад Актара, розчин має бути температурою 50 градусів за Цельсієм.

Така температура дозволить швидше проникнути в рани та знешкодити яйця цикадки. При дуже сильному ушкодженні потрібно вирізати заражене гілля та спалити. Обрізане дерево обов’язково обробити. Щоб переконатись в ефективності ваших дій, через два тижні знову перевіряєте нігтем. При наявності тріску, процедуру повторюєте ще раз, але іншим препаратом.

Підведу підсумок: більше як за три десятиліття шкідник еволюціонував з однієї хвилі розмноження до трьох. Кладка яєць на деревах змінила висоту з 1,5 м до 6 м. Раніше пошкоджувалась деревина лише однорічного приросту, наразі вражається і трирічна. І найголовніше, шкідник став всеїдним. Пошкоджує практично усі дерева, навіть волоський горіх.

P.S. Помітив шкідника на деяких рослинах з великим соковитим листям та стеблами (жоржини, мальва лікарська і т.п.). Цикадка зелена уже може дати і четверте покоління.

В. Францішко, науковий співробітник лабораторії селекції і технології вирощування ягідних культур Інституту садівництва НААН.