Ця екзотична рослина належить до роду дерев’янистих ліан сімейства Актинідієвих. Найбільш відомі плоди культурних сортів рослини з цього роду — ківі або актинідія делікатесна. Це листопадна ліана з в’юнким дерев’янистим стеблом, на якому розташовуються цілісні листя. У неї воно досить тонке, майже шкірясте. Рослини актинідії дводомні, тобто, кожна з рослин має стать, яку можна визначити за будовою квіточок актинідії в перший же сезон цвітіння ліани, весь термін життя стать ліани залишається незмінною. Останнім часом з’явилось кілька сортів однодомної актинідії.
Джерело вітаміну с
Чоловіча квітка характеризується наявністю великої кількості тичинок і відсутністю маточки, тоді як жіночі квітки мають маточку, а на їхніх тичинках розташований стерильний пилок, не здатний до запилення. Комахи-запилювачі переносять чоловічий пилок на маточку жіночої квітки і через десять днів у них з’являється зав’язь, яка починає рости. В міру збільшення плоди набувають рис, характерних для конкретного виду. Ягоди актинідії можна вживати в їжу в свіжому вигляді або консервувати. Свіжі ягоди за смаком нагадують ківі, тоді як сушені схожі на родзинки. Посадка цієї рослини на присадибній ділянці забезпечить всю родину смачним джерелом корисних та поживних речовин. Ягоди актинідії цінуються за десертний смак, аромат, високий вміст пектину, каротиноїдів і вітаміну С. Однієї ягоди достатньо, аби забезпечити добову потребу організму людини в аскорбіновій кислоті, найважливішому вітаміні, який зберігається і в продуктах переробки ягід. Пектинові речовини добре виводять з організму бактеріальні токсини, отруйні речовини, радіоактивні ізотопи.
Про «чоловіка» — не забуваєм
Актинідія віддає перевагу добре освітленим теплим місцям, з дренованим ґрунтом, але може рости і в напівтіні. Її коріння розташовуються на глибині 20-40 см. Вона не любить застійного зволоження ґрунту і сухого повітря. Кращий час посадки — весна, але може висаджуватись і восени, бажано за три тижні до постійних приморозків. Розміщення — в один ряд на відстані 2-2,5 м. Кореневу шийку не заглиблюють. У дводомних видів на п’ять-сім «жінок» потрібен один «чоловік». При посадці для кожного саджанця готують яму шириною і глибиною не менше 60 см. На дно укладають дренаж з битої цегли і гравію товщиною 10-15 см. Вийнятий ґрунт перемішують з перепрілим гноєм (8-10 кг), додають деревну золу (300-400 г), суперфосфат (200-300 г), а на важких ґрунтах ще знадобиться 1-2 відра піску. Оскільки актинідії — ліани, то краще і зручніше за все їм рости у вертикальній культурі на шпалері. Для її спорудження потрібно вкопати кілька Т-подібних стовпів, висотою не менше 2 м (оптимальна — 2,5 м) на відстані 4 м один від одного, а між ними натягнути кілька рядів дроту.
Догляд за актинідією зводиться до боротьби з бур’янами, розпушування ґрунту і поливу. Перші 2-3 роки молоді кущі не підживлюють. Потім щорічно, в кінці квітня, дають 30 г аміачної селітри, по 15 г подвійного суперфосфату і калійної солі на 1 м2, а влітку поливають розчином кеміри (20 г на 10 л води). Наприкінці вересня під перекопування вносять по 20 г суперфосфату і калійної солі на кожну рослину. Навесні проводиться розпушування ґрунту, але неглибоко, тому що коріння актинідії знаходиться у верхньому шарі ґрунту, окремі корені йдуть на глибину до 1 м. Актинідія добре відгукується на підживлення органічними добривами, вимагає постійного, рівномірного поливу, рослина вологолюбива, але не можна перезволожувати.
Щоб рослина не «плакала»
Обрізку роблять після листопаду, у другій половині жовтня, і лише через три роки після посадки. Ранньою осінню і ранньою весною, коли йде сокорух, актинідії не можна обрізати, так як вони мають властивість буквально спливати клітинним соком («плачуть», як берези), через що можуть ослабнути і загинути. Весняну обрізку рекомендується проводити в кінці травня — на початку червня. У дорослих рослин щорічно укорочують пагони на половину-третину їхньої довжини і вирізають гілки, які загущають крону. ї
Омолоджуючу обрізку роблять у 7-10-річному віці, обрізаючи рослину на пень довжиною 30-40 см.
Взимку, перші 2-3 роки після посадки, ліани знімають зі шпалер, укладають на землю і вкривають торфом, сухим листям і ялиновим гіллям. Дорослі рослини зимують без укриття.
Бережіть від котів
Актинідія в саду майже не уражується хворобами і шкідниками. У липні-серпні на листі можуть з’являтися коричневі плями неправильної округлої форми. Спочатку вони обмежені жилками на листку, потім зливаються, стають темно-коричневими. Це — філлостіктоз листя. Як заходи боротьби рекомендуються збір і знищення уражених листків. На плодах можуть розвиватися різні плодові гнилі. Найбільш небезпечним шкідником актинідії у садах є коти. Ранньою весною, після танення снігу, вони вигризають пагони молодих рослин, підкопують і ушкоджують коріння. Тому після посадки рослини необхідно обгородити дротяною сіткою, заглибивши в ґрунт на 10 см, верх сітки закрити. Дорослим рослинам коти не страшні.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про вирощування фундука.
В.С. ФРАНЦІШКО, садівник-експериментатор. м. Камянець-Подільський Хмельницької області.
