У садах починає достигати кизил, його рубіново-червоні і янтарно-жовті ягоди звисають з гілок чудовим намистом. Вже на ринках міста красуються блискучі гірки стиглих ягід. Хочеться відзначити, що за свою сорокарічну садівничу практику ми жодного разу не стикалися з хворобами або шкідниками на деревах кизилу. Так що хто б його не вирощував, плоди кизилу — екологічно чистий продукт, без хімічних обробок. А ще вони дуже корисні для людини.
Листя містить 8 кислот
Плоди кизилу благотворно діють на організм, очищаючи його від шкідливих речовин, тонізуючи і відновлюючи. Ягоди містять глюкозу, фруктозу, рідкісні органічні кислоти (нікотинову, галову кислоту, гліоксалеву, бурштинову, яблучну і лимонну), ефірну олію, вітаміни С і Р, пектини, катехіни, антоціани, флавоноли, дубильні речовини, мінерали — залізо, калій, кальцій, сірку, фосфор.
З давніх часів відваром сушених і свіжих плодів з подрібненими кісточками лікували розлад шлунка і багато інших хвороб. Встановлено, що плоди мають бактерицидну дію на бактерії тифо-дизентирійної групи.
За даними доктора біологічних наук, професора Світлани Валентинівни Клименко, в листі кизилу міститься 8 вільних фенолкарбонових кислот: галова, кавова, сірінгова, оксибензойна, п-кумарова, ферулова, о-кумарова, корична. Дослідження антиоксидантної активності листя різних плодових культур показало, що у листі кизилу найвища кількість біологічно активних речовин — 97% (у листі вишні та черешні — 80%, хурми — 73%, зизифуса — 57%, аличі — 48%). Велика кількість органічних кислот створює оптимальні умови для дії природного інсуліну, стимулює вуглеводний обмін.
Тому відвар плодів і листя рекомендується застосовувати для лікування цукрового діабету, порушення обміну речовин і як загальнозміцнювальний засіб при недокрів’ї, рахіті, туберкульозі, ангіні, скарлатині, кору. Настій пагонів з листочками застосовують як сечогінний і жовчогінний засіб при захворюваннях печінки і жовчного міхура. Варення — гарний жарознижувальний і болезаспокійливий засіб при шлункових коліках. Настоянка з квіток і сік плодів — як протилихоманковий. Зовнішньо відвар плодів у вигляді примочок травники рекомендують при мігрені і для полоскання волосся.
Найменш вибаглива рослина
Кизил — цінна декоративна рослина. У нього гарне і щільне листя, оригінальне надраннє цвітіння, гарні плоди, висока пило- та газоустійкість, посухостійкість, зимостійкість, невибагливість до ґрунтових умов. Він добре переносить формуючу обрізку і може використовуватися в озелененні вулиць і парків. У цьому можна переконатися, милуючись знаменитими алеями і боскетами з кизилу у Версальському парку поблизу Парижа або зеленою архітектурою курорту Трускавець.
Кизил по праву можна віднести до екологічно чистих і найменш вибагливим рослинам. При нормальній агротехніці він практично не пошкоджується хворобами і шкідниками і не вимагає хімічного захисту. Він не пред’являє особливих вимог до ґрунтів, може рости і щорічно плодоносити навіть у півтіні саду.
Живе дерево 150-200 років (на території Києво-Печерської Лаври зростає десяток кизилових дерев, яким далеко за 100 років, в горах Криму зустрічаються і більш старі екземпляри).
На постійне місце саджанці кизилу висаджують оптимально восени, в крайньому випадку — ранньою весною. Садивні ями заправляють родючою землею, змішаною з перегноєм-сипцем, попелом і мінеральними добривами, бажано внесення в яму вапна. Посаджені рослини поливають не менше 30 л води на яму.
Для запилення потрібна пара
Кизилове дерево — симбіотик, для нормального росту йому потрібен розвиток специфічної мікрофлори, яка акумулюється на коренях. Тому після посадки обов’язкове мульчування пристовбурного кола кизилу для збереження вологи у верхньому горизонті ґрунту і швидкого зростання корисних бактерій.
Пагони молодого саджанця обрізують на 1/2-1/3 — для того, щоб збалансувати надземну частину і кореневу систему. Регулярний полив саджанців в перший рік життя обов’язковий. Кизил — самобесплідна рослина і для гарного плодоношення необхідна наявність не менше двох зростаючих недалеко (до 50 м) один від одного рослин. При необхідності можна проводити пересадку молодого дерева з грудкою землі аж до 10-річного віку.
Як правило, кизил формують деревцем на штамбі 50-70 см у формі чаші. Надалі обрізка зводиться до видалення слабких, пошкоджених пагонів ти тих, що загущають крону.
Обрізку проводять в лютому, до початку сокоруху.
З сіянців кизилу можна сформувати відмінну зелену огорожу. Його міцні гілки і шорстке, як наждачний папір, листя робить огорожу неприступною. Для огорожі кизил формують у вигляді куща, в подальшому підтримуючи потрібні розміри і форму.
Плоди кизилу їдять у свіжому вигляді (особливо смачні солодкі сорти Янтарний, Кораловий Марка, Екзотичний). З кизилу готують смачне варення, ароматні джеми, желе і компоти, напої, вина і лікери, соуси і приправи до м’ясних і рибних страв.
Тетяна Ляшенко, садівник, м. Первомайськ Миколаївської області.
