Груша менше, ніж яблуня, пристосована до нашого клімату. Вона комфортніше відчуває себе там, де більш тепліше. Тому при закладці грушевого саду потрібно враховувати пристосованість сорту до ґрунтово-кліматичних умов регіону. Перевагу віддавати сортам, районованим в даній місцевості. Розширювати список відповідних сортів груш можна на основі результатів випробувань новинок. Слід звертати увагу на силу росту, зимостійкість, скороплідність, врожайність, смакові і товарні якості плодів, стійкість сорту проти хвороб.
Мінімізувати обрізки до вступу у плодоношення
Зокрема, параметр сили росту сорту потрібно знати при підготовці посадкових ям в саду. Адже оптимальну відстань між саджанцями в ряду можна визначити тільки тоді, коли відомо, які розміри будуть у дорослого дерева. При закладці інтенсивного саду надзвичайно важливо знати, на якій підщепі щеплені сорти і визначитися, яким буде тип крони, адже від цього залежить щільність посадки дерев в саду.
Наступний параметр при виборі сортів груш — скороплідність, тобто здатність дерева швидко вступати в період плодоношення. При цьому вік обчислюється не з моменту посадки (можна посадити як однорічні, так і дво- або трирічні рослини), а з часу виконання щеплення в розпліднику. Залежно від швидкості вступу в плодоношення сорти умовно ділять на три групи:
— скороплідні — починають плодоносити на 2-3-й рік;
— середньоплідні — на 4-5-й рік;
— пізньоплідні — на 6-7-й рік і пізніше (щеплені на слаборослих підщепах айви). Скороплідність — ознака сортова, але її прояв залежить також від умов зростання. Крім того, на швидкість вступу в плодоношення може вплинути підщепа (карликові підщепи наближають період плодоношення). Прискорити початок плодоношення дозволяють і деякі агроприйоми (прищипка, деформація і відгинання гілок до горизонталі і т. п.). Відстрочують період плодоношення надлишок азоту в ґрунті, сильна обрізка в молодому віці. Тому досвідчені садівники намагаються мінімізувати видалення будь-якої деревини до вступу дерева в плодоношення.
Морозостійкість і зимостійкість – різні речі
Надзвичайно важливі при виборі сорту такі характеристики, як морозостійкість і зимостійкість. Деякі садівники-початківці не бачать різниці між цими поняттями, тому зупинимося на цьому питанні докладніше.
Морозостійкість — це біологічна здатність дерев протистояти критичним негативним температурам.
Зимостійкість — більш широке поняття, яке включає пристосовність рослин до комплексу всіх несприятливих факторів зими (мороз, різкі перепади температури, підпрівання і т. п.). Не завжди морозостійкі сорти бувають зимостійкими. Для підвищення зимостійкості груші дуже важливо забезпечити високу освітленість листя. При нормальному фотосинтезі в дереві йде накопичення поживних речовин. Зі зменшенням освітленості і, відповідно, рівня фотосинтезу накопичення поживних речовин знижується, що призводить до втрати зимостійкості дерев.
Негативно позначаються на морозостійкості кореневої системи недолік вологи в посушливі роки і відсутність поливу.
Осінні вологозарядкові поливи не тільки забезпечують накопичення вологи в ґрунті, а й сприяють активному поглинанню деревом поживних речовин з нього, а значить, і підвищення зимостійкості дерев.
Зимостійкість — найважливіший фактор, що визначає продуктивність груші.
Гігантські плоди виснажують дерево
Ще одна господарська ознака, яку враховують при виборі сорту, — врожайність. Багато сортів разом зі скороплідністю мають і високу врожайність. Перевагу потрібно віддавати саме таким сортам. Показник врожайності допомагає оцінити потенціал груші.
Однак при високій врожайності повинен бути дуже хороший догляд за деревом, інакше плоди можуть дрібніти, а їх смакові якості і товарний вигляд погіршуватися. Адже надто рясний урожай при поганому догляді виснажує дерево, призводить до зниження його зимостійкості в найближчу зиму, а відповідно, падіння врожайності в наступному році. Так виникає періодичність плодоношення. Підтримувати регулярне плодоношення дозволяє проведення нормування зав’язі. Вибираючи сорт, звертають увагу і на розмір плодів. Причому багато садівників хочуть, щоб груші були дуже великими, просто гігантськими. Але ж розмір плода не завжди гарантує його відмінний смак. Плоди середньої величини (масою 200-250 г) мають цілком товарний вигляд, хороші смакові якості і користуються попитом у покупців.
А ось у гігантських груш часто водянистий смак, до того ж вони недостатньо добре визрівають і зберігаються. Крім того, такі плоди гірше, ніж звичайні, кріпляться на дереві і можуть спровокувати обломи гілок. Сорти з надзвичайно великими плодами, як правило, не відрізняються стабільною врожайністю, слабостійкі проти хвороб, менш зимостійкі. Тому при оцінці розміру плодів, «велике» не завжди означає «краще».
В’ячеслав Левенець, агроном, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
