У женьшеню з’явилася гідна суперниця

Про те, що женьшень має чудові лікувальні властивості, відомо всім. Але не всі знають, що у знаменитої далекосхідної рослини є гідний суперник, який за окремими показниками навіть випереджає його. Це – аралія маньчжурська.

Плоди нагадують намистинки

Вже багато років у мене на городі росте аралія. В минулому році було три дорослих деревця, які цвіли і плодоносили. Є в цієї рослини і інші назви – шип-дерево, чортове дерево, північна пальма. Це листопадний кущ, а частіше невисоке, від 1,5 до 2,5 м, деревце з прямим нерозгалуженим стовбуром, великими (іноді до 1 м завдовжки), складними, вірніше перистоскладними, зеленими листками, зібраними на верхівці пагона в кільце, тому стебло в стадії повного облиствлення нагадує пальму. І стовбур, і всі бічні гілочки густо вкриті дуже гострими і не маленькими колючками. Тому, маючи справу з вирощуванням цієї рослини, слід бути дуже обачним, щоб не завдати собі подряпин, або не розірвати одяг.

У верхній, найбільш освітленій частині рослини на початку серпня утворюються квітконоси. В умовах Черкащини ця рослина цвіте у серпні. Білі квіточки зібрані у великі волотеподібні суцвіття. Вони такі дрібні, що бджоли, прилітаючи на їхній запах, навіть не можуть встромити хоботок, щоб зібрати нектар. Їх запилюють дрібніші комахи, які під час цвітіння обліплюють суцвіття. Плоди – невеличкі, чорно-сині, соковиті намистинки, зібрані в кисті, що дозрівають у вересні. І якщо вчасно не зірвати плоди, то вони вже до кінця вересня висиплються на землю. Але я цього не допускаю. В першій декаді, бажано до 5 вересня, зрізаю секатором кисті з плодами, заношу до хати і збираю ягідки в тару.

   

Для розмноження використовую коріння

Слід зауважити, аралія потребує дбайливого догляду. Саджати її треба на легко дренованих, багатих гумусом місцях, де не застоюється вода.

Аралія – досить посухостійка рослина, тому часті поливи їй тільки шкодять. Добре реагує вона на внесення органічних добрив. Під час цвітіння я підживлюю аралію комплексним мінеральним добривом.

Для лікарських потреб заготовляю коріння з 8-10-річних рослин. Восени обережно за допомогою лопати відгортаю землю від коріння, потім спрямовую струмінь води зі шланга під високим тиском і таким чином вимиваю ґрунт. Вибираю товсті, розміщені горизонтально до поверхні землі корені і відпилюю їх ближче до головного кореня, що відходить від стовбура, а потім висмикую із землі. Вертикальних коренів я не чіпаю. Оголене коріння засипаю пухкою землею, додаю перегній, деревний попіл, поливаю.

У наступні роки тут утворюється коренева поросль. Такі молоді рослини можна відділити і пересадити в інше місце. Саме за допомогою цього методу я і розмножую аралію. Деревця ж витримують такі «операції» без особливих небажаних наслідків чи ускладнень.

    

Готуємо ліки в домашніх умовах

Заготовлені корені аралії подрібнюю на невеликі шматочки, висушую і зберігаю у картонних коробках у сухому приміщенні. Строк зберігання до 2 років.

Пропоную читачам кілька рецептів приготування ліків з аралії в домашніх умовах.

+ Настояти 100 г сухого подрібненого коріння аралії маньчжурської у 1 л червоного виноградного вина протягом 10 днів при кімнатній температурі у темному місці. Вживати по 100 мл перед їжею як тонізуючий засіб.

+ Для загального зміцнення організму можна використовувати заварений на висушених листках і квітках, а також на коренях аралії маньчжурської так званий аралієвий чай (1 частина сировини на 100 частин води).

Перед застосуванням препаратів з аралії слід обов’язково проконсультуватися зі своїм сімейним лікарем.

Іван Шульц, травознай, с. Вільховець, Звенигородський район,Черкаська область.