Інжир вирощую вже більше 30 років. За цей час у мене на ділянці піднявся цілий фіговий сад. Є кущі, які проросли із зерняток. Є деревця із живців. Зерняткові проростки найбільш стійкі до вибриків прикарпатської погоди.
Ростуть триметрові фіги у відкритому ґрунті. Зимують надворі. Щоправда, потребують укриття від морозів. Я прикриваю стовбури дерев сухою травою, гілки закутую тканиною чи брезентом.
Інжир не хворіє. Навіть у морози не втрачає життєвої сили. Якщо гілки таки прихоплює холод, рослина все одно відновлюється – пускає нові гілки з бруньок біля кореня.
Фіги починають плодоносити на третій-четвертий рік життя. Відро плодів вагою 50-70 г можна зібрати з десятилітнього дерева. Їх заморожують, сушать, консервують, переробляють на варення і джеми.
Це справжня смакота, а ще – комора здоров’я. І листя, і плоди інжиру є цінною лікарською сировиною. Фіги використовує і традиційна, і народна медицина. У першому випадку інжир є складовою ліків від тромбоемболії, тромбофлебіту, серцево-судинних недуг. В другому – самодостатнім лікувальним засобом. Так, інжир знижує рівень холестерину в крові, покращує кровообіг, стимулює роботу кишківника, допомагає позбутися хвороб верхніх дихальних шляхів.
Молочний сік недозрілого інжиру містить особливий фермент – фіцин. Він розщеплює білки тромбів – фібриноген і фібрин, тому вважають, що інжир сприяє розсмоктуванню кров’яних згустків, знижує згортання крові, допомагає при венозній недостатності. Молочком інжиру змащують мозолі або кондиломи. Десять сеансів, і вони зникають. А ще, молочний сік інжиру жене пісок з нирок. Аби добути молочний сік з фіги, треба від щойно зірваного незрілого інжиру відірвати плодоніжку і потиснути плід. Знімати плоди краще вранці або ввечері, коли в них більше соку.
Богдан Гаморак, м. Тлумач Івано-Франківської області.
