В останні роки лохина (рос. — голубика) стає популярною як в Європі, так і в Україні. Захоплення цією ягідною культурою зумовлене тим, що вона багата на вітаміни, макро- і мікроелементи, біологічно активні речовини, має неймовірний смак, завдяки якому особливо подобається дітям. Тому все більше садівників прагнуть виростити цю рослину на власному городі.
Кислотність ґрунту 3,5-4,5
Технологія вирощування лохини високої багато в чому нагадує інші кущові ягідні культури: жимолость, смородину і аґрус, проте має і свої, властиві лише їй особливості. Вони полягають в її вимогах до кислотності ґрунту та вмісту органічної речовини, які в звичайних умовах відкритого ґрунту не завжди можна успішно регулювати.
Підвищена кислотність ґрунтового розчину — основна вимога лохини для її успішного вирощування. Кислотність ґрунту (рН 3,5-4,5) в поєднанні з органічною речовиною створює оптимальні умови для симбіозу з кореневою системою специфічних лише для цієї рослини мікроорганізмів, які забезпечують нормальний її ріст і розвиток. Створення таких умов можливе і найменш затратне при вирощуванні лохини в контейнерах.
Вирощувати в такий спосіб плодоносну лохину — питання відносно нове, хоча в періодичній пресі поодинокі повідомлення, щоправда від аматорів, вказують на ефективність такої технології. Її переваги в тому, що вона не залежить від відкритого ґрунту і процесів, які в ньому відбуваються, оскільки ріст і розвиток рослини проходить у визначеному об’ємі і на заздалегідь підготовлених грунтосумішах.
Перевага світлим ємностям
Я вирощую 35 сортів лохини в контейнерах протягом 3-х років і всі вони добре почуваються. Звичайно, це не є підставою для висновків, проте результат обнадійливий.
Основні сорти, які претендують на контейнерне вирощування: Блюкроп, Патріот, Ран-кокос, Спартан, Блюголд, Нельсон, які забезпечують при повному плодоношенні 6-8 кг ягід з куща; дещо нижчий врожай 4-5 кг дають Блюетта, Дюк, Река, Эрліблю, Берклі, Блюджей, Блюрей, Пуру, Торо, Елізабет, Герберт, Бригітта, Дарроу, Джерсі, Елліот. Завдяки підбору сортів різних груп стиглості можна смакувати свіжі ягоди лохини з третьої декади червня до жовтня. До речі, переважну їх більшість в якості саджанців вирощую самостійно.
На відміну від вирощування у відкритому ґрунті, контейнерна лохина передбачає посадку дворічних саджанців із горщиків 1,5-2,0 л в контейнери 15-20 л. Дорощуємо їх там протягом 2-3 років, а потім знову пересаджуємо у контейнери ємкістю 50-60 л (можлива і посадка відразу в 50-60-літрові контейнери).
Важливий колір контейнера. Темні в жарку погоду перегріваються, що негативно вливає на розвиток кореневої системи і засвоєння поживних речовин рослинами, тому лохина в таких ємностях потребує притінення. Найбільш вигідно використовувати контейнери світлих тонів.
Субстрат із торфу і тирси
Субстрат для вирощування лохини в контейнерах готують на основі верхового торфу (краще фракція 20-40), додаючи 10% перліту або вермикуліту з урахуванням сортового складу лохини, розміру контейнерів і стану розвитку рослин. Підготовлений до використання субстрат перевіряють на рівень рН та інші параметри (свіжий кокосовий субстрат може містити надлишок натрію і калію). Такий контроль за якістю пов’язаний із малим об’ємом контейнера і періодичним поливом водою, яка в переважній більшості має близьку до нейтральної кислотність, що з часом підлуговує грунт.
Посадку-пересадку саджанців у контейнери проводять на 3-5 см вище, як вони росли раніше, оскільки в подальшому грунт мульчують тирсою або корою хвойних порід, верховим торфом, шаром 5-6 см. Мульчування проводять після кожної пересадки-посадки.
Для підтримання оптимальної кислотності ґрунт треба підживлювати розчинами мінеральних, фізіологічно кислих добрив (сульфат амонію, суперфосфат, сульфат калію, комплексні водорозчинні) з рН 4,8-5,2, або водою, додаючи кислоту (азотну, фосфорну або сірчану), кількість якої залежить від вихідного рН води і вмісту в ній бікарбонатів, або 100 г 9%-ного оцту на 10 л води. Дієвим є і використання електроліту.
Причини недобору врожаю
Полив проводять не безпосередньо під кущ, а по краях контейнера. Власне, до поливу рослини лохини особливо чутливі, оскільки нестача вологи є частою причиною недобору врожаю, тому поливають рослини щонайменше двічі на тиждень, зважаючи на опади, якщо контейнери перебувають у відкритому ґрунті.
Важливим є й постійний контроль за поживним режимом субстрату, оскільки через малий об’єм ґрунту і часті поливи значна частина елементів живлення втрачається. Для їх поповнення проводять триразові підживлення мінеральними, краще водорозчинними, фізіологічно-кислими азотними добривами (сульфатом амонію) при поливі, в нормі 20-25 г під кущ. Перший раз в період розпускання бруньок (10-12 г), другий — після цвітіння (7-10), третій — після збору ягід (5-7 г). Фосфорно-калійні добрива, як правило, вносять після збору врожаю в дозах 10-15 і 25-30 г/кущ або розчиняють в 20 л води і поливають.
Надзвичайно ефективні позакореневі підживлення по вегетуючих рослинах водорозчинними комплексними мінеральними добривами із вмістом макро- і мікроелементів в хелатованій формі тричі за вегетаційний період: перше — в період розпускання бруньок; друге — перед збиранням; третє — після збору врожаю, з концентрацією робочого розчину 1,0-1,5%.
Ця культура відносно нова і окремої групи шкідників, які її уражують, немає, проте пошкоджувати рослини можуть слимаки, травневий хрущ та інші.
Михайло Шевчук, доктор сільськогосподарських наук, професор Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки.