Українець розмножує інжир в повітрі

На сторінках «Одеського дачнику» я вже неодноразово розповідав про вирощування інжиру. Хотілося б розширити цю тему і детальніше ознайомити садівників-аматорів з цією напрочуд цікавою рослиною.

Чому я вирощую смоківницю?

По-перше, з метою популяризації. Телефонні дзвінки і листи, які я одержую з усіх куточків України, вказують на те, що я роблю корисну й потрібну справу.

По-друге, на відміну від цитрусових, винограду, а також багатьох декоративних і лікарських рослин, які я вирощую, інжир — один із найменш вибагливих.

По-третє, якщо йому приділити належну увагу, він майже ніколи не хворіє, рано вступає в плодоношення і дає два врожаї: влітку й восени, до заморозків.
І нарешті, смачні плоди та його лікувальні властивості — переконливі аргументи на користь вирощування цієї рослини.

Насіння краще не використовувати

Розмножується рослина переважно вегетативно: живцями, відсадками, кореневими паростками. Можливе розмноження насінням. За насіннєвого розмноження втрачаються материнські якості. Такі саджанці пізно вступають у плодоношення.

Хочу зупинитися на трьох, найбільш доступних і ефективних методах: повітряному, надземно-повітряному (назва автора) вкоріненні і відсадками.
Повітряне вкорінення — непросте

Для повітряного вкорінення вибирають плодоносну гілку у будь-якій частині крони, де можна встановити ємність з поживною земляною сумішшю. В даному випадку, це упаковка з-під соку, я її розрізаю і встановлюю на гілці. Проріз упаковки заклеюю скотчем і прив'язую до кілочка, забитого у землю, насипаю поживну (без торфу) землю та поливаю. Грунт має бути завжди вологим. Щоб краще затримувалася волога, зазор між ємністю та гілкою ущільнюю пластиліном.

Після вкорінення і гарного приросту кореневої системи секатором відокремлюю саджанець від материнського дерева. Одержую гарний, компактний саджанець, який висаджую у широкий низький посуд із великим запасом, враховуючи те, що інжир швидко росте і коріння заповнює вільний простір.

Під час садіння необхідно врахувати такі деталі:

• якщо садити саджанець після того, як він скинув листя і знаходиться у стані спокою, то коріння слід вивільнити від грудки землі. Для кращого укорінення кінчики коріння злегка вкоротити;
• під час садіння з листям та плодами цього робити не слід, щоб не травмувати рослину.

Аби саджанець краще приживився, роблю «тепличку» відповідно до висоти крони і знімаю її в міру приживлювання рослини. Саджанцям забезпечую затінок.

Надземно-повітряне — надійніше

Цей спосіб надійніший і простіший від попереднього. В упаковці з-під соку зрізаю повністю дно, просуваю гілку інжиру і засипаю поживною землею. Для укорінення використовую кореневу поросль. Догляд і садіння аналогічні попередньому способу.

Відсаджуємо без затрат часу

Цей спосіб найпростіший і не потребує великих затрат часу. Для кращого укорінення вибираю гілку інжиру, яка росте найближче до землі. Викопую канавку, вкладаю гілку і пришпилюю до землі металевою, а краще дерев'яною скобою. Гілку засипаю родючою землею, зверху насипаю шар мульчі (тирса, перегній, компост). Укорінений саджанець відокремлюю від куща восени. Саджанці інжиру тримаю в підвалі у вологій тирсі. Саджаю у грудні в горщечки, або навесні — у відкритий ґрунт.

На зиму обов’яково вкриваємо

Інжир можна вирощувати у відкритому ґрунті, як укривну культуру. На зиму кущі вкривають, хоч це відносно морозостійка рослина. Окремі сорти короткочасно витримують до -20°С і тривалий час до -15°С. Пошкоджена крона швидко відновлюється, інжиру властива потужна паросткова продуктивність. Завдяки такій біологічній особливості цю рослину можна вирощувати укривною культурою набагато північніше.

Богдан Гаморак, садівник, м. Тлумач Івано-Франківської області.