Павел Глазовой: «Я так люблю здоровий сміх”

Напомним,  мы рассказывали,  что в 2022 году Нацбанк отчеканил юбилейную монету в честь 100-летия со дня рождения Заслуженного деятеля искусств Украины поэта-юмориста, сатирика Павла Прокоповича Глазового.

1. Павел Глазовой родился в селе Новоскелеватка Николаевской области. С детства он мечтал поступить в педагогический институт и преподавать в школе украинский язык.
2. Когда Глазовому исполнилось 11 лет, начался Голодомор, во время которого умерли его младшая сестра и брат. Позже он поступил в педагогическую школу в городе Новомосковске Днепропетровской области.
3. Сразу после окончания педагогической школы Глазового призвали в армию, где ему из-за начавшейся войны пришлось служить шесть лет — с 1940-го по 1946 год. Он пережил блокаду Ленинграда, был ранен. За военные заслуги он был награжден орденами и медалями, которые после войны раздал соседским детям.
4. Писать стихи Павел Глазовой начал рано, но это были вполне серьезные произведения. В то время будущий юморист отдавал предпочтение лирике и военной поэзии. Однако увидев, какой успех имели его выступления с юмористическими миниатюрами, он сосредоточился на написании юморесок.
5. У юмориста было правило: писать по 5-7 юморесок ежедневно. За время его творчества были изданы 13 сборников юморесок для взрослых и восемь детских.

Несколько юморесок

Предлагаем вам несколько юморесок Павла Глазового, которые заставляют не только улыбнуться, но и задуматься. Может, кто-то в них узнает себя?

Про бідного Льову i державну мову

Зустрілися на базарi
Дамочки знайомі.
– Як ваш Льова поживає?
– Сидить у дурдомi.

Він в Ізраїль перебрався
До перебудови,
А там бар’єр – бiда тобi,
Як не знаєш мови.

Вчився Льова так старанно,
Що не бачив свiту,
Але ідишу не вивчив,
Не знає івриту.

Як почина балакати,
Ні складу, нi ладу.
Там же книжки не спереду
Читають, а ззаду.

Потикався бiдний Льова
В рiзні установи,
Все закрито-перекрито,
Як не знаєш мови.

Скрiзь дивилися на Льову,
Як на психопата,
Тому й зробив бiдний Льова
З фанери плаката.

Накарлякав: «До такого
Життя ми не звичні.
Ми – євреї особливі,
Російськоязичні.

Вимагаєм від кнесета
Створить нам умови,
Запровадить в Ізраїлі
Дві державні мови!»

Гукав Льова пiд кнесетом,
Роззявивши рота,
А на нього всі дивились,
Як на ідіота.

Мало йому не побили
На лобi плаката.
Тепер в Льови у дурдомі –
Окрема палата.

Щоб знав, дурень, що Ізраїль –
Розумна держава.
Нав’язувать чужу мову
Там не мають права.

В темнім залі

Жінка смика чоловіка:
— Нахилися ближче.
Он поглянь, якась дурепа
Спить, аж носом свище.

Чоловік увесь затрясся,
Зашипів: — Іди ти…
Треба було задля цього
Ще й мене будити.

Не вмер Данило

Раз Данилові товариш
Каже: — Оце маєш!
Оженився і сам собі
Штани зашиваєш.

— Що? — обурився Данило.
Ти верзеш дурницю!
Де штани? Я зашиваю
Жінчину спідницю.

Трагедія

Подивилися в театрі
Нову п’єсу люди.
Довго потім про ту п’єсу
Говорили всюди:

— Це трагедія велика,
А не просто драма,
Що такого драматурга
Породила мама.