Как пенсионерка из Подольска нашим воинам восемьдесят тысяч гривен передала

Магазин «У бабусі» в Подольске знают почти все, как и ее владелицу — Дину Владимировну Сарафанникову — неординарную личность, чрезвычайно инициативную и энергичную женщину. Дина с первых дней российского полномасштабного нашествия открыла свою линию фронта – волонтерскую.

Собирает посылки и едет к воинам

– О войне услышала здесь, за прилавком. Страха не было. Меня распирала ярость. Ведь до 24 февраля 2022-го я была уверена, что Путин не посмеет дальше раздувать костер войны в Украине, — говорит женщина.

С тех пор она не жалеет для оккупантов табуированной лексики и свято верит в мужество бойцов и победу ВСУ. Поэтому неудивительно, что всего за один час ей удалось собрать для ВСУ 80 тысяч гривен.

Она без страха ездит на своем автомобиле к воинам на юг. Ее вклад в приближение победы высоко ценят как воины, так и председатель Николаевской военной администрации Виталий Ким, обращаясь к ней просто – «бабуся». Именно так ласково называют Дину в Подольске.

В волонтерстве Дина знает толк. Это стало ее кредо и ее фронтом.

– Я очень хотела быть полезной для наших защитников. И когда в первый день войны встретилась с Валентиной Шульц, волонтером из Одессы, то попросила у нее совета. С тех пор я на этом фронте с ее легкой руки, – делится размышлениями Дина Владимировна.

Дина поставила на прилавок корзину с надписью «На ВСУ». Покупателям понравилась такая идея и, как она вспоминает, благотворительный ящик наполнился на глазах. За собранные средства волонтеры покупают обувь, форму, посуду и необходимые инструменты. А потом Дина лично везет весь этот товар бойцам в Николаев.

Помогают члены семьи и неравнодушные

Но не только в сборе средств заключается ее работа. Женщина за свой счет поддерживает переселенцев, регулярно помогает им продуктами питания. Сотрудничает с отрядом «Паляница», которые с первых дней войны пекут вкусняшки для наших ребят, устраивают благотворительные ярмарки. Сегодня вкусняшки «Паляницы» уже в украинском Херсоне!

Для рукодельниц из хора Подольского дома культуры закупает пряжу на носки для воинов. Женщины поют и вяжут, присоединившись к Всеукраинской акции «Зігрій».

С благодарностью Дина говорит о каждом, кто сейчас стоит рядом с ней на линии фронта. А бок о бок с ней ее внуки Анастасия и Сергей, дочь Алевтина. Сейчас они мастерят свечи для ВСУ — соседи Ирина и Валентин Вольские, отец Яков, волонтеры Вадим Плешкун, Людмила Тартар, Андрей Сакара, Анатолий Тиора и многие другие неравнодушные люди.

Женщина говорит, что дело спорится только благодаря поддержке подольчан, которые охотно делятся собственными средствами, чтобы наши защитники там, на передовой, чувствовали заботу о себе и имели силы для победы над врагом.

Главная цель – приближать победу

А еще «У бабусі» всегда готовы ароматный кофе и душистый чай для ВСУ, ТРО, спасателей и полиции – бесплатно.

– С них я деньги не беру. Они приближают нашу победу – каждый на своем фронте, — говорит Дина.

Ее лавочка живая, многолюдная и такая же приветливая и гостеприимная, как и хозяйка. Особый тон здесь задают друзья хозяйки – собака Соня и кошка Бусинка, которые создают домашний уют и напоминают, что жизнь прекрасна, несмотря ни на что.

– Жить. Работать. Приближать победу! Победа Украины является главной целью моей жизни, – делится волонтер сокровенным.

Сегодня занимается поиском воска и парафина для изготовления окопных свечей.

– Сорок свечей уже готовы. Еще есть триста банок, поэтому материала нужно на все триста. Такая окопная свеча может гореть до четырех часов и не гаснет при ветре. На ней можно приготовить или разогреть, или просто согреться у ее огня, — рассказывает Дина.

Любовь Кузьменко

Як пенсіонерка з Подільська нашим воїнам вісімдесят тисяч гривень передала

Крамницю «У бабусі» у Подільську знають майже усі, як і її власницю — Діну Володимирівну Сарафаннікову — неординарну особистість, надзвичайно ініціативну та енергійну жінку. Пані Діна з перших днів російської повномасштабної навали відкрила свою лінію фронту – волонтерську.

Збирає посилки та їде до воїнів

– Про війну почула тут, за прилавком. Страху не було. Мене розпирала лють. Адже до 24 лютого 2022-го я була впевнена, що Путін не посміє далі роздувати вогнище війни в Україні, — говорить жінка.

З тих пір вона не жаліє для окупантів табуйованої лексики і свято вірить у мужність бійців і перемогу ЗСУ. Тож і не дивно, що всього за одну годину їй вдалося зібрати для ЗСУ 80 тисяч гривень.

Вона без страху гасає за кермом свого автомобіля до воїнів на південь. Її внесок у наближення перемоги високо цінують як вояки, так і голова Миколаївської військової адміністрації Віталій Кім, звертаючись до неї просто – «бабуся». Саме так ніжно звуть пані Діну у Подільську.

У волонтерстві пані Діна знає толк. Це стало її кредом та її фронтом.

– Я дуже хотіла бути корисною для наших захисників. І коли у перший день війни зустрілася з Валентиною Шульц, волонтеркою з Одеси, то запитала у неї поради. Відтоді я на цьому фронті з її легкої руки, — ділиться роздумами Діна Володимирівна.

Пані Діна поставила на прилавок карнавку з написом «На ЗСУ». Покупцям сподобалася така ідея і, як вона згадує, благодійна скринька повнилася на очах. За зібрані кошти волонтери купують взуття, форму, посуд та небхідні інструменти. А потім Діна особисто везе весь цей крам бійцям до Миколаєва.

Допомагають члени родини і небайдужі

Та не тільки у зборі коштів полягає її робота. Жінка власним коштом підтримує переселенців, регулярно допомагає їм продуктами харчування. Співпрацює з загоном «Паляниця», які з перших днів війни печуть смаколики для наших хлопців, влаштовують благодійні ярмарки. Сьогодні смаколики «Паляниці» вже в українському Херсоні!

Для рукодільниць хору Подільського будинку культури закуповує пряжу на шкарпетки для воїнів. Жінки співають і в’яжуть, долучившись до Всеукраїнської акції «Зігрій».

З вдячністю бабуся Діна каже про кожного, хто зараз стоїть поруч з нею на лінії фронту. А пліч-о-пліч з нею її онуки Анастасія і Сергій, донька Алевтина. Зараз вони майструють свічки для ЗСУ — сусіди Ірина та Валентин Вольські, отець Яків, волонтери Вадим Плешкун, Людмила Тартар, Андрій Сакара, Анатолій Тіора і багато інших небайдужих людей.

Жінка говорить, що справа спориться тільки завдяки підтримці подільчан, які охоче діляться власними коштами, аби тільки наші захисники там, на передовій, відчували турботу про себе і мали снагу для перемоги над ворогом.

Головна мета — наближати перемогу

А ще «У бабусі» завжди готові духмяна кава і запашний чай для ЗСУ, ТРО, рятувальників і поліції — безкоштовно.

– З них я гроші не беру. Вони наближають нашу перемогу – кожен на своєму фронті, — каже пані Діна.

Її крамничка жвава, велелюдна і така ж привітна і гостинна, як і її господиня. Особливий тон тут задають друзі газдині – собака Соня і кішка Бусинка, які створюють домашній затишок і нагадують, що життя прекрасне, незважаючи ні на що.

– Жити. Працювати. Наближати перемогу! Перемога України є головною метою мого життя, — ділиться волонтерка сокровенним.

Сьогодні переймається пошуком воску і парафіну для виготовлення окопних свічок.

— Сорок свічок вже готові. Ще маємо триста бляшанок, тож матеріалу потрібно на всі триста. Така окопна свічка може горіти до чотирьох годин і не гасне при вітрі. На ній можна приготувати або розігріти, або ж просто зігрітися біля її вогню, — розповідає пані Діна.

Любов Кузьменко

Її внесок у наближення перемоги високо цінують як вояки, так і голова Миколаївської військової адміністрації Віталій Кім, звертаючись до неї просто – «бабуся». Саме так ніжно звуть пані Діну у Подільську…