Підсумки сезону: які сорти баклажанів дали найбільший урожай?

Осягати ази культивування баклажана я почала багато років назад. Жодного уявлення про сортове розмаїття цієї культури я тоді не мала. Навіть не знала, що кущі баклажана бувають карликові, середньорослі і високорослі.

Вирощувала в основному популярний в ті роки сорт Алмаз.

6 перевірених часом сортів

Згодом задумалася над тим, що між баклажаном і томатом повинен бути певний зв’язок, адже обидві ці культури належать до сімейства пасльонових. З особистого досвіду знала, що врожайність високорослих томатів суттєво відрізняється від низькорослих. Захотілося перевірити, чи простежується ця закономірність у баклажана. Стала шукати високорослі сорти цієї культури і пристосовувати їх до відкритого ґрунту. Незважаючи на деякі невдачі, наполегливість і віра в успіх допомогли мені домогтися бажаного. І ось років 20 тому у мене з’явився високорослий сорт баклажана Ерфурт.

Незважаючи на те, що він призначений для вирощування в теплиці, я спробувала адаптувати його до умов відкритого ґрунту. Результат був досить успішним, але різка зміна клімату змусила мене шукати інші, більш пластичні, сорти.

Пробувала вирощувати у відкритому ґрунті і гібриди баклажана, проте переваг не виявила. Тому в останні роки віддаю перевагу сортам. Були на моїй грядці навіть червоні і білоплідні екзоти, але серед безлічі випробуваних сортів вибрала шість найкращих, які вирощую вже сім сезонів поспіль.

Серед них Рожевий фламінго (ранньостиглий, довгоплідний), Бузковий туман (ранньостиглий, плоди довгі з білою м’якоттю), Филимон (середньоранній, плоди еліпсоподібні), Торпеда (середньостиглий, плоди циліндричні), Санчо Панса (середньостиглий, плоди круглі з білою м’якоттю) і , звичайно ж, пізньостиглий сорт Ерфурт (якому не страшний колорадський жук, якщо поруч не росте картопля).

Помітила, що терміни дозрівання, форма і насиченість забарвлення плодів баклажанів, які вирощуються у відкритому ґрунті, залежать від якості розсади і температури в літні місяці. Саме тому вирощуванню розсади баклажана приділяю особливу увагу.

Приготування спеціальної суміші

Процес вирощування розсади баклажана, як правило, починаю з приготування спеціальної землесуміші. Оскільки коренева система у цієї рослини повзуча і дуже чутлива, у неї підвищені вимоги до складу ґрунту. Щоб приготувати збалансовану ґрутосуміш, змішую: ґрунт з парку або лісу, де ростуть береза, клен або дика груша (60%); біогумус (10-15%); промитий і пропарений пісок (10-15%); торф (10-15%); попіл (1%); трохи пропареної тирси. Пропарена тирса необхідна для забезпечення пухкості і повітропроникності ґрунту, що дуже важливо для ґрунтового гриба Trichoderma, що входить до складу біопрепарату Триходермін, яким я знезаражую ґрунт від фітопатогенів за два тижні до посіву насіння. Адже поява в землі шкідливих мікроорганізмів або недостатнє засвоєння рослинами поживних речовин (особливо на початку формування кореневої системи) може привести до припинення росту коренів і надземної частини рослини.

Насіння ранніх сортів висіваю на початку березня. Перед посівом обов’язково калібрую його: на 20 хвилин замочую в сольовому розчині (2 ч. ложки солі на склянку води кімнатної температури). Насіння, що спливло, відбраковується, а те, що опустилося на дно, — промиваю 2-3 рази теплою водою. Відібране насіння замочую на ніч в скляній банці так, щоб над ним був невеликий шар води. Обов’язково ставлю в банку етикетки з назвою сорту.

Наступного дня посівний матеріал просушую до сипучості. Тепер можна приступати до найбільш довгоочікуваного — посіву.

Не висаджую у пластикові ящики

До речі, давно відмовилася від пластикових ящиків в якості ємностей для розсади. По-перше, при великій кількості сортів це незручно, а по-друге, якщо в ґрунті заведеться патоген, позбутися від нього буде непросто. Тому висіваю насіння кожного сорту в невеликі ємності. У ємностях роблю борозенки і поливаю їх розчином Триходерміну. Розкладаю в них насіння через кожні 2 см. Після цього борозенки засипаю ґрунтом, злегка ущільнюю, ще раз поливаю розчином Триходерміну і накриваю ємності картоном.

Для провітрювання вранці і ввечері картон знімаю. В якості укривного матеріалу поліетилен не використовую, оскільки він заважає ґрунту повноцінно дихати.

Оптимальна температура для проростання насіння 25-28°C. Якщо підтримувати її на цьому рівні, насіння зійде через 8-10 діб. При температурі 20-22°C воно буде проростати мінімум 15 днів.

У міру підсихання ґрунту поливаю розсаду по центру ємності (між двома посіяними рядками), промочуючи борозну на 1-2 см.

Після появи першого справжнього листочка проводжу кореневе підживлення рослин пташиним послідом. Якщо в ємності сходить багато сіянців, проводжу проріджування, залишаючи між ними відстань 2 см. У фазу 1-3 справжніх листочків пікірую рослини в прозорі стаканчики (200 мл).

Коли коріння заповнять весь простір стаканчика, перевалюю рослини в більший контейнер (горщик). Якщо дозволяє час, перевалку проводжу неодноразово. Чим старше розсада і ширше контейнер, тим раніше на рослинах сформуються плоди, і урожай буде вище. Особливо це актуально для прохолодного літа.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, що львів’янка вирощує найбільш популярні у ландшафтному дизайні рослини.

Ліна САХАРНОВА, овочівниця-експериментаторка.

м. Харків.