Тетяна Володимирівна Господар з смт Веселинове Миколаївської області працює вчителем, проте у вільний від роботи час вона займається садівництвом і квітникарством. Яких тільки рослин немає на її ділянці! Причому щороку її колекція поповнюється і стосується це не лише квітів, а й плодових дерев.
Найулюбленіші рослини Тетяни Володимирівни – це декоративні соняхи. Коли дивишся на її клумбу, здається, що із землі проросли маленькі сонечка, які своїми жовтими барвами зігрівають інші рослини.
А ще, у садку є тюльпани, нарциси, троянди, лілії, жоржини та безліч інших декоративних рослин, які забезпечують рясне цвітіння з ранньої весни і до пізньої осені.
Важко уявити ділянку без саду. Росте він і у Тетяни Володимирівни. На невеличкому шматку землі прописалися персики, яблуні, абрикоси, груші, вишні та черешні.
А восени господиня планує посадити ще кілька нових сортів. До речі, плодові висаджує восени, тому що в південних областях спекотне літо здатне погубити рослини, вони просто не встигають які слід прижитися, а з осінніми посадками таких проблем немає.
Щоразу важко втриматися, аби не купити щось новеньке. Так, коли вперше почула про чорний абрикос, відразу розпочала пошуки. Тетяні Володимирівні хотілося спробувати цей диво-фрукт, тим паче, що продавці обіцяли гарну врожайність і належну морозостійкість. І ось чорний абрикос вже кілька років плодоносить в її садку.
На жаль, останніми роками виростити звичайний абрикос стає дедалі складніше, зазвичай, на пору цвітіння припадають весняні поворотні заморозки, а якщо дерево і врятується від них, то справжнім випробування може стати моніліоз, буквально за кілька років він здатен знищити дерево. Що стосується весняних заморозків, то чорний абрикос їх з легкістю обходить. А ось з моніліозом потрібно боротися, причому за перших проявів хвороби. Побачили суху гілочку, відразу її зріжте і обробіть дерева препаратами Скор або Хорус. Також пізньої осені після листопаду та напровесні до розпускання бруньок Тетяна Господар обприскує абрикоси і персики (вони теж страждають від моніліозу) бордоською рідиною.
Часто від садівників можна почути нарікання, що персики погано плодоносять, Тетяна Володимирівна знайшла вихід. Свої дерева вона розмістила в середині саду, тобто персики захищені від холодного вітру і палючих променів сонця іншими деревами. Ні, вони не знаходяться в абсолютній тіні, сонця їм вистачає, проте у сорокаградусну спеку легку тінь їм створюють сусіди.
Свій сад Тетяна Господар поливає артезіанською водою із власної свердловини, 1 раз на тиждень. Найкращим підживленням господиня вважає перегній. Його вона зброджує у діжках, а потім додає по 1 л рідини на 10 л води і поливає свої рослини під корінь. Звісно, підживлення роблять свою справу, проте у Тетяни Володимирівни є свій секрет успішного садівництва: кожну рослину треба любити і тоді вона обов’язково віддячить щедрим врожаєм або рясним цвітінням.
