Давно мріяв побувати в селі Посіч на Івано-Франківщині. Але і в здогадках не було, що зустріч із жителями цього населеного пункту приведе до «ідеального» сорту винограду, про який мріє майже кожен виноградар. Але про все по порядку.
З яскравим мускатом
Одного разу мій добрий знайомий, член клубу «Виноградарі Прикарпаття», Іван Піта запросив на свою пасіку, щоб допомогти відкачати перший мед. Коли справа була закінчена, господар, як годиться у нас, галичан, запросив свого сусіда Романа Паламара на дегустацію меду. Пан Роман, відгукнувшись на запрошення, прийшов з графином вина. Поласувавши медом, аромат якого був неповторним, адже бджілки приносили нектар і пергу з сотень різних квіток, ми перейшли до дегустації вина, котре своїм солом'яним кольором виблискувало на сонці.
Смак вина був неперевершеним і з дуже яскравим мускатом. На моє запитання, з якого сорту винограду воно виготовлене, пан Роман відповів, що сорт цього винограду був привезений з Канади. Більш конкретної відповіді в той час я не почув, та й сам виноград покуштувати не було змоги, бо то був червень. Проте ми з ним домовились, що восени, коли достигне виноград, я зможу отримати його для виготовлення вина.
Але друга зустріч з паном Романом відбулася значно раніше. Члени клубу готувалися до фестивалю винограду та вина. Коли вже закінчувалися останні приготування, пролунав неочікуваний дзвінок з проханням прийняти вино на дегустацію на фестивалі. А вже наступного дня стало відомо, що вино під дегустаційним №7 в номінації напівсолодких вин посіло І-е місце, а вино під №1 в номінації десертних вин — ІІ-е місце. Це викликало приємне здивування, бо обидва напої були представлені чоловіком, що подзвонив напередодні, сусідом мого доброго знайомого — Романом. А вина були виготовлені з того канадського сорту. Звичайно досвід, знання і вміння при виготовленні вина мають неабияке значення, але все ж таки в першу чергу багато залежить від сорту.
Завезений з Канади
Роками шукаєш той «ідеальний» сорт, а він може бути поруч з тобою. Тому і вирішив провести дослідження та дістати більше інформації про нього.
Як виявилося, історія з даним сортом бере початок з 1969 року, коли добрий знайомий Романа, в той час директор Кобаківської школи Косівського району на Івано-Франківщині, Володимир Іванович Чепига отримав запрошення від свого дядька Юрія Федоровича Марфейчука відвідати його в Канаді. Він мешкав у місті Бурлінтон, мав невеличку ферму і займався селекцією, маючи близько сорока найпоширеніших сортів винограду з Європи. Урожай зі свого виноградника він здавав на винний завод в Торонто, де вина з його винограду дуже цінилися.
Щоб ця поїздка залишила свій слід на українській землі, дядько подарував гостю 10 чубуків найкращого сорту винограду, які вдалося провезти через кордон, і вже через три роки перші грона порадували своїм неповторним смаком, а особливо ароматом.
В 1983 році Роман Паламар, відвідуючи Володимира Івановича, попросив у нього чубуки цього винограду, які висадив в місті Долина, у батьків дружини, а, поселившись в 1998 році в селі Посіч, посадив два кущі біля свого будинку. Тепер вони щорічно радують свого господаря щедрим врожаєм.
Встановити достовірну назву цього сорту не вдалося. Пройшло більше 40 років, втрачено зв'язок з родиною Марфейчуків. Та, враховуючи його походження, було прийнято рішення назвати його Бурлінтон, а вино, відповідно, — «Бурлінтонське».
Зовсім не хворіє
Отже, Бурлінтон — технічний сорт винограду, ранньо-середнього терміну достигання (друга половина вересня в прикарпатській зоні), ягода зелено-жовта, кругла, вагою до 4 г. В період останньої фази достигання ягоди виділяють в повітря аромат троянди, який заповнює всю садибу. Грона циліндричні, вагою 250-300 г. Розтріскування ягід та ураження їх осами не спостерігалось. Має підвищену стійкість проти хвороб.
Пан Роман за 30 років вирощування цього сорту не застосовував ніяких препаратів для захисту. Морозостійкість -35°С.
Готуємо вино
«Бурлінтонське» вино світло-солом’яного кольору, з яскраво вираженим мускатним ароматом, з неприхованими тонами троянди. Коли куштуєш такий благородний напій, здається, ніби ангели літають, а сполоснутий бокал ще довго зберігає той неповторний аромат. Бурлінтон можна споживати і в свіжому вигляді, але найбільша цінність цього винограду — це виробництво вина. Виготовивши вперше вино з цього сорту «по-білому», побачив, що то не те, на що сподівався. Адже колір, смак і освітленість залишала бажати кращого. Тому звернувся до Романа з питанням, яку технологію виготовлення вина для даного сорту застосовує він. І був дещо здивований, але взявся виготовляти вино саме так, як рекомендував пан Роман, внісши деякі корективи.
Подрібнивши ягоди без гребенів, заповнив ними половину бутля на 20 л (пан Роман кладе 1/3 ягід), решта — джерельна вода. Розчавлені ягоди в бутлі настоювалися одну добу. Це для того, аби виноградний сік ввібрав у себе зі шкірки належне забарвлення і аромат. На другий день додав дріжджі ЧКД і піросульфіт, згідно з інструкцією, і поставив під водяний затвір. Через тиждень процідив і вичавив сік з ягід. Знову додав піросульфіт і 0,5 кг цукру.
Дотримувався такого порядку зняття з осаду: перше — через 15 днів, друге — через місяць, третє — через два місяці. Це вже «Божоле», яке куштуємо на Новий рік і Різдво Христове. Температура бродіння сусла +21-23оС. Зберігається у підвалі при температурі не вище +11-13оС. Особливого шарму надає вину витримка не менше 2-х років.
Раніше ми вже розповідали про деякі сорти винограду
Б.М. Іванічок, виноградар-аматор. м. Івано-Франківськ.
