Родом вишня із Маньчжурії. У дикому вигляді зустрічається в Північному Китаї, Кореї, Японії. В Примор’я потрапила із Маньчжурії, а потім розповсюдилася на величезній території — від Тихого океану до Балтійського моря. В середню смугу Росії цю рослину завіз І.В. Мічурін, який, говорячи про її високу і щорічну урожайність, а також стійкість проти морозів, підкреслював, що вона має величезне значення для селекційної роботи.
На території України вишня повстиста росте, в основному, на дослідних ділянках ботанічних садів та у садівників-аматорів на присадибних ділянках та дачах.
Вже більш як 30 років на своїй ділянці вирощую дуже цікаву та перспективну рослину — вишню повстисту (рос. вишня войлочная). Про популярність цієї культури свідчить той факт, що в кінці жовтня 1989 року я мав необачність написати про цю рослину замітку в тоді ще всесоюзну газету «Сельская жизнь». Протягом одного місяця отримав понад 15 тисяч листів з проханням вислати її насіння. Що саме цікаве, більшість листів були з Далекого Сходу, Амурської області та Хабаровського краю — місць, звідки до нас прийшла ця рослина. Звичайно, я не зміг вислати насіння навіть 20-й частині бажаючих.
По-перше, у мене на той час не було його в такій великій кількості, по-друге, в наступні роки, через розпад Союзу, висилати насіння за кордон стало неможливим.
Морозів зовсім не боїться
Що ж собою представляє вишня повстиста? Скороплідна, високоурожайна, посухостійка — ось основні її якості. Вона невисока (2-2,5 м), росте у вигляді куща чи деревця. Не боїться морозів. Весною, під час цвітіння (а цвісти вона починає на два тижні раніше за звичайну вишню), квітки витримують мороз до -2-3оС. Звичайно, можливі і непередбачувані обставини — коли сильні весняні приморозки можуть нашкодити цвітінню. Щоб цього не трапилося, у березні-квітні потрібно затримати цвітіння, насипавши біля деревця перегній, солому чи тирсу, зберігши таким чином невеликий шар снігу (якщо він, звісно, є).
Велечезні букети для бджіл
Рано навесні стрункі, компактні кущі вишні повстистої від основи гілок до верхівки повністю вкриваються білосніжніми квітками. В цей час вони нагадують величезні букети, які притягують своїм ароматом бджіл. Не менш декоративна вона і в червні-липні, коли гілки, навантажені гірляндами яскравих ягід, схиляються до землі. Плоди «сидять» на коротких плодоніжках, як у обліпихи. За розміром вони такі ж як і у вишні звичайної або трохи менші (в залежності від сорту), але не кислі і надзвичайно смачні. Слід відмітити, що у більшості садівників ростуть дикі форми вишні повстистої, у яких ягоди невеличкі і мають вагу 1-1,5 г. Такі сорти протягом багатьох років вирощував і я.
Лишень у 1985 році мені вдалося придбати у м. Барнаулі в науково-дослідному інституті садівництва саджанці двох культурних сортів — Вогник та Літо. З тих самих пір вирощую окультурені сорти вишні повстистої. У сорта Вогник плоди вагою 2,5-3 г, а у Літа — 4 г. М’якоть дуже ніжна, відзначається великим вмістом вітаміну С.
Плоди, в основному, вживають у свіжому вигляді, свіжими, а також використовують для приготування варення, джему, компоту, соку. Вони поліпшують апетит, регулюють роботу кишечника, сприяють кращому перетравленню продуктів.
Краще розмножувати насінням
Розмножується вишня повстиста відсадками, щепленням на насінням. Насіннєвий спосіб — основний, при цьому вишня повторює свої властивості, а іноді проявляє і кращі ознаки по великоплідності, урожайності та смаку плодів. Цей спосіб простий і доступний кожному садівнику. Тому я на ньому зупинюся детальніше.
Насіння збираю з найбільш урожайних та зимостійких кущів з великими плодами. Відмиті від м’якоті кісточки висушую у затінку і зберігаю в поліетиленових мішечках у прохолодному приміщенні. В грунт висіваю пізно восени перед настанням морозів. Поперек грядки на відстані 20-25 см роблю рівчаки, в які розкладаю насіння на відстані 2-3 см одне від одного. Глибина висіву — 4-5 см.
Після висіву грядку присипаю тонким шаром тирси, перегною та листової землі. Навесні насіння дає сходи і при гарному догляді протягом літа виростають сіянці висотою до 1 м.
Без стратифікації — ніяк
Насіння вишні повстистої можна висівати і навесні, але тоді взимку потрібно провести його стратифікацію. Для цього в кінці грудня — на початку січня перемішую насіння з вологим піском, висипаю в ящик і ставлю на нижню полицю холодильника або опускаю у підвал. Термін стратифікації — 90-100 днів, температура — +1-4оС. Протягом всього часу слідкую, аби субстрат (пісок) був вологим. Навесні, коли насіння почне проростати, висіваю його в грунт на глибину 4-5 см, відстань між насінинами — 5-6 см.
Стратифіковане насіння дає 100%-у схожість, сіянці ростуть до осені. Наступної весни рослини висаджую на постійне місце. Для взаємного запилення потрібно поруч висаджувати 2-3 деревця (відстань між ними — 2-2,5 м). При висаджуванні вишні потрібно пам’ятати, що вона не любить вологих грунтів, на яких у неї підгниває коріння. Місце для висаджування повинно бути сухим.
Вишня, вирощена із насіння, починає плодоносити на 3-4-й рік. Плодоносить вона щорічно і рясно, 4-5-річне деревце дає 1,5-2 кг урожаю, а доросле, восьмирічне, — 18-20 кг. Плодоношення триває 10-15 років, після чого старі деревця потрібно замінити новими.
Для забезпечення високого врожаю варто, починаючи із 6-го року життя, проводити омолоджування (обрізку) гілок: найбільш стару потрібно вирізати, а замість неї залишити найбільш розвинений однорічний пагін. Процедура обрізки полягає у видаленні пошкоджених та сухих гілок. Щорічний приріст однорічних пагонів повинен бути не менше 20-25 см. Якщо ж він менший, потрібно проводити омолоджуючу обрізку — укорочення гілок. Проте це краще робити не на всіх гілках одразу, а на двох-трьох, а наступного року — ще на двох-трьох. Ця операція забезпечить щорічне плодоношення.
Щоб знищити моніліоз
Вишню повстисту можна сформувати і як деревце з красивою круглою кроною. Якщо ж формування не робити, то вона виросте кущем, але це ніяк не вплине на плодоношення.
Вишня повстиста — продуктивна карликова підщепа для сливи, аличі, абрикоса. Вона морозостійка.
Як і всім кісточковим, велику шкоду вишні завдає грибкове захворювання моніліоз, яке проявляється у в’яненні та засиханні молодих і минулорічних пагонів разом з листками і зав’яззю. Ефективним засобом боротьби проти нього є обприскування перед самим цвітінням кущів 1%-ним розчином бордоської рідини чи розчином хлорокису міді (30 г на 10 л води). Щоб зберегти плоди і запобігти повторному захворюванню, можна обприскати і після цвітіння. Якщо ж весна буває затяжна, варто провести два обприскування з інтервалом в 14-16 днів.
Найдіть місце для цієї далекосхідної красуні на своїй земельній ділянці. Вона принесе вам користь і задоволення.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, як проводити обрізку кісточкових дерев.
П.М. Філіпчук, садівник. м. Коломия Івано-Франківської області.
