Груша — один із найулюбленіших плодів в Україні та за її межами. Годі уявити садок без цього дерева, плоди якого прикрасять кожен стіл своїми формами та красою, а смаковою гаммою можуть задовольнити будь-якого гурмана. Але зараз я хочу познайомити читачів з дещо незвичною для наших садів грушею, вірніше з окремим її видом — грушею азійською. Вона вже багато віків вирощується в східних азійських країнах. Багато хто вважає її китайською грушею, інші японською, але вона, насправді, паралельно культивувалася в трьох країнах: у Китаї називалась — Наші, у Японії — Насі, у Кореї — Шинго.
За формою схожі на яблуко
На сьогоднішній день є тисячі відомих різновидів азійських груш, кожен різниться за формою і кольором та смаковими якостями. Всі вони є родичами груші уссурійської і японської піщаної. Завдяки уссурійській, в азійської поріг морозостійкості досить високий, більшість сортів витримують морози до -30оС.
За формою плоду азійські груші поділяються на дві групи, одна з яких має круглу яблуковидну форму, інша — звичну для нас, грушеподібну. Сорти японської селекції вирізняються круглою формою плодів. Більшість сортів китайської селекції мають грушоподібну форму.
Корейські селекціонери приділяли увагу розмірам плоду, завдяки їм були виведені сорти з вагою плоду понад 500 г і більше. І, все-таки, пальму першості в виведенні більшості сортів впевнено тримає Японія. Японські сорти є найбільш розповсюдженими і культивованими у світі. Самі японці поділяють сорти Насі на дві групи. До першої належать плоди із забарвленням від коричнево-зеленого до коричневого або мідного, зазвичай, вони мають тверду шкірку. До другої — жовто-зелені груші, як правило, з гладенькою шкіркою. До речі, у країнах сходу цю грушу називають Подарунковою. Обумовлено це тим, що ціна на плоди Наші досить висока.
Втамує спрагу, а не голод
Цінується вона за високі смакові якості. В кулінарії Наші прирівнюють скоріше до плодів, які втамовують спрагу, аніж голод.
Почесне місце плоди азійської груші займають у традиційній китайській медицині. Їх використовують для детоксикації організму, регенерації рідини, допомагають вони розчиняти слиз, втамувати спрагу, знімають неспокій, сприяють сечовипусканню, швидкому загоюванню ран, лікують закрепи, поліпшують пружність та здоров'я шкіри, полегшують кашель, лікують ларингіт та знімають болі в горлі. Найголовніше: відновлюють та зберігають здоровий колір обличчя, усувають темні кола під очима.
Дозрівають на дереві
Ще одна відмінність між азійськими і європейськими грушами в тому, що плоди європейських можна збирати недозрілими, достигнути вони можуть при зберіганні, при цьому поліпшуються і смак, і аромат. В той час як азійські груші мають дозрівати тільки на дереві до збору врожаю. Стиглі європейські груші в зрілому стані мають м'яку, маслянисту текстуру, плоди азійської груші тверді, хрусткі, соковиті і дуже солодкі (низька кислотність).
Значна перевага Наші над звичайною грушею — висока стійкість проти грибкових захворювань. Це можна помітити неозброєним оком. Кора та листя мають неперевершений вигляд, природній блиск, міцність. Особливо це помітно восени: на більшості плодових листя жовтіє, опадає, Наші ще довго прикрашає сад своїм зеленим листям. Разом з тим, деревина добре визріває і готова зустріти сувору зиму. Правда, не всі сорти такі морозостійкі. В окремі роки молодий приріст може постраждати від сильних морозів. Та впродовж наступного сезону дерево відновлює свої позиції і знову радує хорошим врожаєм.
Секрети вирощування
Агротехніка вирощування цієї груші нескладна. Дерева швидко вступають у плодоношення, на 3-4-й рік після висадки в сад дають уже відчутні врожаї. Зацвітають вони і в перший, і в другий рік після садіння, але в цей період цвіт потрібно видаляти, аби дереву дати можливість набратися сили, щоб в наступні роки отримувати добрий врожай.
Деякі садівники описують азійську грушу в сірих тонах: не має розміру, смакові якості посередні, на любителя. Так може сказати лише той, хто працює за штампами.
У кожної культури є свої секрети у вирощуванні та досягненні високих врожаїв. Кількома з них я зараз поділюся з читачами. Усі сорти даного виду груш є частково самоплідними. Тобто, для запилення не потрібне друге дерево. Цвіте ж груша, як усі знають, не поодинокими квітками, а цілими китицями. Тож після цвітіння потрібно прорідити зав’язь та залишити по одному плодику в китиці. Лише в цьому випадку ви отримаєте гарний врожай добірних груш з високими смаковими якостями.
Друга умова — збирати груші необхідно після повної стиглості. Стиглість плодів легко пізнається по зміні забарвлення. Плоди з зеленою шкіркою змінюють її на лимонно-жовту, з коричневою — на мідну. Ще одне, груші з дерева потрібно зривати руками, одягненими в шерстяні рукавички. Вони тверді, але міцно тримаються на дереві. «Голими» пальцями можна зробити незначні вдавлювання, на місці яких зразу ж утворюються «синці», котрі псують товарний вигляд.
В цілому, догляд за деревами та агротехніка вирощування аналогічна агротехніці європейських сортів.
Форма дерева колоноподібна, в ряду можна садити через 1,5 м, у міжрядді — 3 м. Це якщо площа вашого садка невелика. Промислові посадки Наші на батьківщині посаджені за іншою схемою. Крона груш формується у вигляді чаші з 4 і більше провідниками.
Чоюро — cтарий ранньостиглий японський сорт, виведений у 1889 році. Дерево середньої сили росту, стійке проти парші. Утворює розлогу, густу крону з великою кількістю пагонів. Цвіте в середні строки. Сорт дуже врожайний і схильний до перевантаження. Плоди середньої величини, масою 130-180 г, при нормуванні 300 г і більше. Округлої або округло-сплющеної форми. Шкірочка тонка, міцна, бронзова, з сіро-білими крапочками. М'якоть білого кольору, солодка, щільна, соковита, ароматна. Плоди зберігаються до двох тижнів.
Косуї — японcький сорт (1959). Дерево середньої сили росту. Потрібний 125-135-денний період між цвітінням і збором урожаю. Плоди овальної форми, середнього розміру, щільні, соковиті, солодкі і мають хрустку текстуру. Шкірка зелена, але іноді від великої кількості коричневих крапок вона виглядає коричневою. Дозрівають восени, зберігаються протягом місяця.
Сікотель — сорт японської селекції. Осіннього строку дозрівання. Плоди дуже соковиті, хрусткі, солодкі з ніжним смаком та ароматом. Шкірка зелена з густими світло-коричневими цятками. Вагою до 300 г. Зберігаються 2-3 тижні.
Секу — японський сорт зимового терміну дозрівання. Зимостійкий, стійкий проти хвороб. Плоди округлі, бронзові, по всій поверхні покриті білими цятками, масою 300 г і більше, одномірні, не обсипаються. М'якоть дуже соковита, десертного смаку, ароматна. Достигає у жовтні, зберігається до Різдва.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про сорти груш, які вирощуються в Україні.
В’ячеслав ФРАНЦІШКО, садівник-експериментатор.
м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області.
