Сьогодні розповім про шкідників, які не завдають шкоди деревам, але наносять нищівного удару якості врожаю плодових, ягідних та горіхових культур. Вони відкладають яйця на молоді фрукти, ягоди, горіхи (фундук), з яких з’являються ненажерливі личинки, котрі нищать усе на своєму шляху. Хоча вони і належать до різних видів, ми їх називаємо — плодожерки. В промислових садах все вирішується за рахунок інсектицидів, на своїх ділянках хочеться менше застосовувати хімічні препарати і мати хороший результат.
У моїй родині садівництвом займались до мене мінімум три покоління як по батьківській, так і материнській лінії. Тож зараз хочу розповісти, як з цими шкідниками боролися більше 50 років тому, та що з того можна взяти на озброєння сьогодні. Для початку трохи інформації про плодожерок та деякі їхні біологічні особливості.
Вишнева муха (Rhagoletis cerasi), або черешне-вишнева плодожерка. Маленька чорна муха близько 4 мм завдовжки, з трьома поперечними темними смугами на прозорих крилах. Пошкоджує плоди черешні та вишні, особливо сорти середнього та пізнього строків дозрівання. Плодючість – 70-150 яєць. Через 7-10 діб відроджуються личинки, які впродовж 15-25 діб живляться м’якушем плодів навколо кісточки. Зимує в стадії лялечки, несправжні кокони розміщуються в ґрунті на різній глибині. На легких супіщаних ґрунтах вони залягають на глибині 4-5 см, на важких — 2-3 см. Виліт мух відбувається після цвітіння черешні.
Яблунева плодожерка (Cydia pomonella) — метелик родини листовійкових, небезпечний шкідник яблуні й груші, самка відкладає яйця (до 120 штук) на листя, а згодом плоди, з яких її гусениця живиться м’якушем і насінням. Зимують гусениці, які завершили живлення, у павутинних коконах під відсталою корою, щілинах підпор, муміфікованих плодах, рослинних рештках та інших місцях. У молодих садах з гладенькою корою на деревах значне число гусениць зимує у верхньому (до 3 см) шарі ґрунту, переважно біля кореневої шийки. За вегетаційний період має дві хвилі розмноження. Перша яйцекладка — після цвітіння яблунь та груш. Вона не така шкідлива для урожаю, скоріше навпаки, шкідник допомагає проріджувати зав’язь. Гусінь першої хвилі заляльковується та швидко проходить усі стадії розвитку за допомогою скрученого листочка. Друга хвиля дуже шкідлива. Саме гусінь другого покоління сильно пошкоджує плоди груш та яблунь. Потомство від однієї пари метеликів при двох поколіннях може пошкодити від 700 до 900 плодів яблуні та груші.
Сливова плодожерка (Grapholitha funebrana) — метелик сімейства листовійок, пошкоджує сливу, абрикос, аличу, персик, терен, рідко вишню, черешню. Після спарювання самка відкладає 40-85 яєць. Самки першого покоління відкладають яйця на плоди, набагато рідше — на нижню сторону листя кормових порід дерев. Самки другого покоління відкладають яйця на вже майже стиглі плоди. Для зимівлі гусінь сливової плодожерки шукає тріщини в корі, або заглиблюється у ґрунт на глибину до 10 см, де і заляльковується.
Ліщиновий довгоносик (Curculio nucum L.) — жук довжиною 7-8 мм з родини довгоносиків. Поширений повсюдно, де росте ліщина. Пошкоджує фундук, ліщину, рідко переходить на жолуді дуба. Зимують личинки в колисочках у ґрунті. В другій половині квітня в них і заляльковуються. Навесні, за середньодобової температури 15-16°С, починається вихід жуків, які розміщуються в кроні кущів для додаткового живлення. Живляться спочатку бруньками, що розпускаються, а потім листям та плодами. З середини травня спостерігається масове спарювання, а через шість-сім днів самки починають відкладати яйця в прогризену хоботком ніжну шкарлупу плода у верхній або центральній частині, рідко біля основи; в тканині вигризають маленьку ямку-камеру і відкладають, як правило, по одному яйцю в молодий плодик, а отвір закупорюють екскрементами. Плодючість однієї самки в середньому — 45 яєць (максимально 62).
В.С. ФРАНЦІШКО, науковий співробітник лабораторії селекції і технології вирощування ягідних культур Інституту садівництва НААН.
