Томатна міль — шкідник №1 пасльонових: ефективні методи боротьби

Південноамериканська томатна міль належить до Переліку 36 видів небезпечних карантинних шкідників овочевих культур України. Її батьківщиною є Південна Америка. До Європи завезена в 2007 році, а в 2010 році була виявлена на території України в помідорах з Іспанії та Нідерландів. Цей шкідник не завдає шкоди здоров’ю людини, але є небезпечним для сільськогосподарських рослин родини пасльонових.

 

Розповсюджена у всьому світі

Натепер ця міль розповсюджена на всіх континентах. У деяких країнах вона вважається шкідником №1. Пошкоджені плоди погано зберігаються та втрачають товарний вигляд. Головною рослиною-живителем південноамериканської томатної молі є томат, але вона може також пошкоджувати баклажан, картоплю та інші рослини з родини пасльонових. Гусениці шкідника можуть живитись на всіх частинах рослин томатів і пошкоджувати їх на всіх стадіях зростання.

Вони утворюють великі плями на листі, так звані «міни», вигризають ходи в стеблах і пагонах, зелених і зрілих плодах. В середині «мін» знаходяться як самі гусениці, так і продукти їх життєдіяльності (екскременти темного кольору). При сильному ушкодженні листя повністю відмирає. Пошкоджені рослини недостатньо розвиваються, спостерігається зупинка зростання. Плоди інфікуються грибковими захворюваннями, які провокують їх гниття. Втрати врожаю можуть досягати 50-100%.

Метелик томатної молі невеликий, розміром приблизно 6 мм, з розмахом крил 10 мм, коричнево-сірого кольору. Гусениці невеликого розміру (0,5 мм), жовтуватого кольору. Доросла гусениця досягає розміру приблизно 9 мм, рожевого кольору.

Міль швидко розмножується. Протягом року шкідник може дати 10-12 генерацій. Він активний в нічний час, а вдень метелики ховаються в листі рослин. Самка відкладає яйця на нижню сторону листя і на стебла. Зимує шкідник у вигляді яйця, лялечки або дорослої молі.

Становить загрозу картоплі

Імпортований садивний матеріал рослин-живителів (розсада, декоративні рослини в горщиках), а також плоди томатів вважаються основними шляхами розповсюдження південноамериканської томатної молі. Бульби картоплі не заселяються шкідником і тому не є вірогідним шляхом поширення. В картоплі пошкоджень зазнають листя та бадилля. Хімічний контроль — головний метод контролю томатної молі в Південній Америці, але досягти його ефективності надзвичайно складно, бо гусениці шкідника живляться приховано (всередині стебел, листя, плодів).

Всі овочі, що ввозяться на територію України, проходять фітосанітарний контроль, державні інспектори з карантину рослин відбирають зразки на проведення лабораторної експертизи. Лише після проведення всіх необхідних процедур та отримання висновку фітосанітарної експертизи, що засвідчує фітосанітарний стан вантажу, імпортна овочева продукція може бути завезена на територію країни.

Першочергові заходи боротьби зі шкідником повинні бути направлені на недопущення його поширення та локалізацію вогнищ. З цією метою потрібно здійснювати постійний фітосанітарний контроль, в першу чергу, це стосується посадок пасльонових культур у відкритому та закритому ґрунті. Обстеження проводять на всіх етапах розвитку рослини — від розсади до збирання врожаю. Присутність молі виявляється візуально, орієнтуючись на характер пошкоджень (листя, плоди). Висока ефективність досягається при використанні феромонних та жовтих клейових пасток.

     

Як боротися з шкідником

Боротьба зі шкідником повинна включати комплекс заходів:

• дотримання сівозміни та системи обробітку ґрунту (глибока оранка на 25-30 см);
• своєчасне видалення рослинних решток та бур’янів у посадках овочів, біля полів, знищення уражених плодів, листя;
• ефективність хімічного методу обмежена особливостями розвитку молі, а також здатністю швидко виробляти стійкість до інсектицидів. Враховуючи прихований спосіб життя томатної молі, доречним є використання інсектицидів системної дії, з обов’язковим чергуванням препаратів. При застосуванні пестицидів необхідно керуватися «Переліком дозволених до використання пестицидів в Україні» з дотриманням норм та періодів очікування. Перші обробки рекомендовано проводити після початку льоту метеликів. Подальші обробки проводять з інтервалом в 10-15 днів. Досить дієвим є використання інсектицидів разом з поливною водою при крапельному зрошенні. За рекомендаціями закордонних спеціалістів, хімічні препарати застосовують при потраплянні більш як 10 метеликів за тиждень в одну феромонну пастку, при меншій кількості слід обмежуватися застосуванням біологічних заходів;
• серед біологічних препаратів рекомендовано застосовувати лепідоцид, з інтервалом 8-10 днів;
• перспективним є використання деяких видів трихограми та ентомофагів.

Євген ГЕТМАНЧЕНКО, провідний спеціаліст сектору фітосанітарного контролю №12 відділу фітосанітарних заходів на кордоні Управління фітосанітарної безпеки ДУ «Держпродспоживслужба» в Одеській області.