Що треба зробити в квітні в інжирному саду

Після непередбачуваної і примхливої зими, холодного і сніжного березня, настали справжні теплі весняні дні. В цей час я розкриваю кущі інжиру і проводжу попереднє санітарне обрізування сухих і пошкоджених гілок, а остаточне роблю, коли почнеться вегетація і будуть виявлені всі пошкодження. Нагадаю, що восени обрізаю тільки ті гілки, які використовую для вкорінення, які неправильно ростуть і які неможливо зв’язати або поламані.

Морози страшні рослинам, що вегетують

Часткове розкриття кущів інжиру цьогоріч зробив в кінці березня. Вивільнив їх таким чином, щоб зручно було оглянути самі рослини і попередити можливе випрівання гілок.

Інжир, хоча і субтропічна рослина, але витримує без особливих пошкоджень короткочасні морози до -10-15^оС. Весняні нічні заморозки не страшні самій деревині, оберігати потрібно в цілому рослину, яка почала вегетацію.

Квітень — найкраща пора для висаджування саджанців на постійне місце у відкриту землю. Підбирати слід ранні сорти, окрім південних областей — там підійдуть будь-які. Це можуть бути: Біла фіга, Поморійський, Сірий ранній, Рандіно.

Правильна посадка — запорука успіху. Зараз є нові, більш прогресивні методи вирощування заморської рослини. В останні роки успішно практикується вирощування інжиру траншейним способом. Це полегшує укриття рослини на зиму і прискорює початок вегетації. Простіше захистити від заморозків і спорудити тепличку, за допомогою якої на місяць раніше розпочинається вегетація, що позитивно впливає на дозрівання плодів.

Аби щоразу не збільшувати ємності

В березні-квітні можна виносити з підвалу саджанці, посаджені в контейнерах у теплицю. Їх перевалюють у нові ємності, замінивши землю, яка складається із дернової, перегнійної і листяної з додаванням річкового піску. При пересаджуванні може виникнути невеличка проблема, яку я вирішую таким чином. Відомо, що коренева система в інжиру дуже потужна, поверхнева і швидко заповнює ємність. Що робити в такому випадку? Неможливо постійно збільшувати об’єми контейнерів. Я часто пересаджую у ті ж самі, попередньо розплутавши клубок коріння, вкоротивши його майже до половини і вимочивши у воді. Головне, щоб у контейнері коріння почувало себе вільніше. Воно наростає досить швидко, а основну роль відіграє замінена поживна землесуміш. Цю операцію проводжу, коли рослина знаходиться у стані спокою.

Формую крону, вирізаю гілки, які перехрещуються і ростуть всередину, сильнорослі — вкорочую. Виношу саджанці із теплиці в травні, коли мине загроза нічних заморозків. На сонячне місце виставляю після попередньої адаптації.

 

Саджати треба під нахилом, а не прямо

Повертаючись до висаджування саджанців у відкритий грунт, хочу застерегти від прямої посадки, котру ми застосовуємо до звичайних дерев. Таку рослину штамбової форми вкривати досить важко, а прихилити до землі просто неможливо, вона зламається. Найкраще вирощувати у приземкуватій формі, якомога ближче до землі. В мене росте кущ інжиру, якому 20 років, він має два основних рукави і займає загальну площу всього 3 м².

Висаджувати кілька кущів бажано в ряд, з розрахунку, щоб гілки першого дорослого налягали на наступний і т.д. Оптимальна відстань між ними 1,5 м. Якщо немає можливості висадити в траншеї, то зробіть хоча б неглибокий приямок. Це значно полегшить укриття на зиму і при поливі вода буде залишатися у ділянці живлення кореневої системи.

Можна багато говорити і писати про переваги вирощування інжиру. Але я переконаний в одному, що ця рослина, завдячуючи своїм непересічним цілющим властивостям і простоті у догляді, може рости в кожному садку.

Богдан ГАМОРАК, садівник-експериментатор, м. Тлумач Івано-Франківської області.