Ехінацея пурпурова подарує молодість та здоров`я

Наше життя настільки непаредбачуване, що іноді нагадує гостросюжетний фільм і досить часто головними сценаристами є ми, звісно, не без Божої помочі.

У житті Володимира Івановича Удода з с. Мишурін Ріг Дніпропетровської області теж були моменти, котрі варто було б зафільмувати, аби прийдешні покоління на його власному прикладі навчилися любити рідну землю, природу і навколишній світ.

Володимир Іванович своє покликання у землеробстві знайшов більше півсотні років тому, просто в один момент він зрозумів, що не може жити без саду, городу, квітника. Його ділянка була схожа на експериментальний центр, на території якого росли не лише традиційні овочеві, плодові, декоративні культури, а й екзотичні, котрі в той час було важко знайти в Україні.
З ранньої весни і до пізньої осені він не розлучався зі своїми рослинами, можна сказати, днював і ночував на присадибній ділянці. Поки в 2008 році донька не запросила переїхати на постійне місце проживання до Америки. Після довгих безсонних ночей, проведених у роздумах, Володимир Іванович все ж таки прийняв пропозицію доньки, але за умови, що йому виділять невеличкий клаптик землі біля будинку. Проте не так сталося, як гадалося.

У столиці штата Колорадо — Денвері, де оселився наш герой, на нього чекали газон і невеличкі клумби, збиті з дощок. Там не прийнято закладати сади, засаджувати городи. Природа цьому не сприяє. Місто Денвер знаходиться на висоті 1609 м над рівнем моря, через що дуже часто влітку поривчастий вітер може принести з гір сніг або іншу негоду.

Не міг В.І. Удод жити на чужині. Щодня він згадував свій сад, город, і так важко ставало на душі. Туга за рідним краєм взяла верх — через 4 роки Володимир Іванович повернувся в Україну. І знову почав займатися рослинництвом. Тепер йому вже ніхто і ніщо не завадить, бо він знає справжню ціну української землі.

Оксана Корольова

Справжня поліська красуня

Останнім часом досить популярною серед населення стала ехінацея пурпурова. Її називають чудодійною рятівницею і домашнім лікарем. Нещодавно з’явився новий сорт ехінацеї пурпурової — Поліська Красуня. Як і інші сорти ця ехінацея — багаторічний трав’янистий кущ з родини айстрових. Росте вона і на моїй ділянці.

Чудовий медонос

Поліська красуня не тільки прикрашає квітник, а й є одним з найбільш перспективних багаторічних медоносів, що квітує з ранньої весни до пізньої осені і гектар посіву може дати до 600 кг цілющого меду. Крім основної квітки діаметром 5-10 см, на кущі формується ще від 3 до 10 додаткових, з меншим діаметром.

Поліська Красуня любить світлі, сонячні місця, відносно теплолюбива і не вибаглива до грунту. Насіння можна висівати пізньої осені або весною. Кущі добре витримують пересадку, якщо викопати рослину з землею і залишити на поверхні грунту, то вона і там може рости і цвісти все літо. Цей сорт має насіння високої кондиції, значну вегетативну масу, більший вміст біологічно активних речовин і значно витривалий проти посухи і морозу, ніж звичайна ехінацея пурпурова.

Вітамінний чай

Не обов’язково переробляти вирощену ехінацею на дорогі ліки. Її можна споживати у якості чаю з осені і до літа. Для цього в кінці вегетації збирають надземну частину, висушують у затінку, подрібнюють і готують чай. Влітку, використовувуючи зелену масу і квіти для заварювання ароматного чаю, ви забудете про хвороби.

Ця диво-квітка — природний цілющий охоронець нашого здоров’я і невтомний цілитель. Вона лікує не тільки нас, але і друзів наших менших: тварин, птахів, бджіл, рослин.

А тепер повернемося до модної течії: «здоров’я трудящих — справа рук самих трудящих». Дійсно, кожен, хто вирощує ехінацею Поліська красуня, має можливість пити найбільш ефективний чай з її свіжих квіток щодня з кінця травня — початку червня до осінніх приморозків. 2-3 квітки заливають 0,5 л окропу (не менше, як на 40 хвилин) і вживають протягом дня. Інші сорти ехінації розквітають на 10-15 днів пізніше.

Комплексне лікування з використанням уже наявних методів у поєднанні із вживанням ехінацеї здивує навіть найбільших песимістів-спеціалістів і самих хворих.

І білі, і махрові

Останнім часом з’явились нові сорти ехінацеї. Замість пурпурової, можна вирощувати рослини з білими квітками.

Два роки тому з-за кордону я отримав саджанці сортів Indiana, в якої з середини тичинок повинні були рости додаткові пелюстки, та Razzmatazz (махрова ехінацея). Перша виявилася звичайною квіткою, а друга порадувала мене своєю красою і елегантністю.

Найкращі рецепті

Хочу поділитися з читачами «Одеського дачника» рецептами, розробленими в Інституті оздоровлення і відродження народів України, якими вже багато років користуюся і я.

1. Чай з надземної частини рослини, зібраної в кінці вегетації. 1 ч. ложка подрібненої рослинної маси запарити в склянці води і настояти. Пити по 1/3 склянки 3 рази на день перед їжею.
2. Подрібнений на борошно порошок з усіх частин рослин, зібраної в кінці вегетації, змішують з медом в пропорції 1:3 і п’ють з чаєм. Цю суміш можна також використовувати для лікування ран і запалень місцево.
3. Зовнішньо водні або горілчані настої ехінацеї використовують для місцевого лікування ран. Спиртову настойку застосовують у вигляді вологих компресів при запаленнях і ранах, додавши до неї третину води або 20% аптечного препарату димексиду.
4.  Свіжим соком листя і квіток рослини змазують на ніч обличчя при пігментних плямах, вуграх, лишаях, гнійничкових ураженнях, передчасних зморшках.
5.  При бронхопневмонії, тривалому кашлю натирають спину (особливо під лопатками) 7 днів поспіль спиртовою настоянкою ехінацеї.

На цьому рецепти з використанням ехінацеї не закінчуються. Ця рослина — справжнє диво. Вона гідна того, аби її вирощували на кожній присадибній ділянці.

Володимир Удод, колекціонер лікарських рослин.
с. Мишурін Ріг, Верхньодніпровский район, Дніпропетрівська обл.