Ось уже 15 років поспіль я вирощую дивовижні фіголисті гарбузи. Зовні вони схожі на всім відомий кавун. Рослина дуже врожайна, грядки просто усипані плодами. Фіголистий гарбуз (фіцефалія) – один із небагатьох окультурених видів багаторічного гарбуза, який в умовах України вирощується як однорічна культура.
3-4 кущики достатньо для сотки
Родом він з тропічної Америки. Культивують його в Аргентині, Перу, Мексиці, Чилі.
В XVI-XVII століттях потрапив до Франції, Португалії, а згодом до Німеччини, Японії, Філіппін.
В умовах України дає стабільні і високі врожаї і почувається, як удома.
Фіголистий гарбуз – трав’яниста ліана, з довгими п’ятигранними стеблами і серцеподібним, схожим на інжирне (фігове дерево) листям. Спосіб вирощування фіголистих гарбузів майже нічим не відрізняється від звичайних твердошкірих мускатних гарбузів, проте є деякі особливості. Оскільки стебла дуже плетисті, і у міжвузлях часто утворюються додаткові корінці, які, приростаючи, створюють додаткові розгалуження нових бічних пагонів. Таким чином, один кущ може вкрити велику ділянку, що обов’язково потрібно врахувати під час висаджування.
Принагідно хочу зазначити, що висаджені 3-4 кущики гарбузів з відстанню між лунками 2,5-3 м здатні покрити площу в одну сотку. Бували в мене випадки, що мої фіголисті «втікали» на сусідське подвір’я і там давали сусідам уже на їхніх городах плоди, за рахунок утворення додаткового власного коріння.
Мої смугастики часто забираються на грушу, іргу, абрикос і гойдаються гарбузи на деревах аж до осені, поки не прийде час їх збирати на зберігання.
Пробував їх вирощувати на шпалері із поліпропіленового шпагату – чудово виходить, а видовище просто казкове. Дехто – сміявся, а дехто – був у захваті від такої захопливої краси.
Ніколи не перезапилюється
Щодо біологічних особливостей, фіголистий гарбуз – теплолюбна рослина, найкраща температура для розвитку і росту 18-25оС. Але може переносити і короткочасні заморозки до -3-4оС. А тому я, дещо ризикуючи, висаджую фіцефалію у два строки. В перший раз висіваю разом із картоплею, це зазвичай буває у нашій місцевості після Благовіщення, але не пізніше 15-20 квітня.
А вдруге, якщо не дай Боже прихопив мороз і земля добряче промерзла, висаджую після 25 квітня. Але, слава Богу, такого в нас ще жодного разу не траплялося. Насіння фіголистого гарбуза має високу схожість, а тому в ямку кладу 1-2 насінини.
Щоб одержати високий урожай, під час посадки в ямку вношу 1,5-2 кг перегною і склянку деревного попелу, ретельно змішую їх з ґрунтом. Насіння висіваю на глибину 4-6 см.
Висіяне таким способом насіння після появи сходів мульчую перегноєм (сипцем) 3-4-річної давності, це поліпшує тепловий режим і запобігає появі ґрунтової кірки і надмірному росту бур’янів. Вегетаційний період досить тривалий і біологічна стиглість плодів настає через 160-180 днів після появи сходів. Ось чому я так рано їх висіваю.
За ці 5-6 місяців догляду за рослинами слідкую, щоб не було бур’янів, їх знищую, а ось шкідників і хвороб за 15 років вирощування жодного разу на рослинах не бачив.
Врожай збираю до настання заморозків, наприкінці вересня або у жовтні.
Минулоріч гарбузи збирав 10 листопада, погода цьому сприяла.
Фіголистий гарбуз – однодомна рослина, тобто така, на якій одночасно є як чоловічі, так і жіночі квітки. Запилення проводять бджілки в теплу бездощову погоду. І ще одна дуже важлива характерна особливість полягає у тому, що гарбуз ніколи не перезапилюється зі своїми родичами.
Зберігається до нового врожаю
Шкірка у фіголистого гарбуза тверда, наче панцир у черепахи, м’якуш соковитий, білосніжний з чорним плескатим насінням. Середня вага гарбузів складає 2-3 кг. Плоди треба збирати з плодоніжкою, так вони краще і довше зберігаються. З грядки їх одразу переношу у приміщення, щоб уникнути значних перепадів температури.
Зберігаю гарбузи у сухому приміщенні при температурі 10-12оС і відносній вологості повітря 80%. Лежкість у них відмінна, можуть добре зберігатися до нового врожаю.
Фіголистий гарбуз, в основному, вирощують овочівники-аматори та господарі, які тримають живність. Проте він заслуговує на більшу увагу.
А ще, з його м’якуша можна приготувати цікаву страву, яка за смаком нагадує тушковані гриби опеньки. Для цього треба взяти плід, вагою не більше 0,5-0,8 кг, звільнити м’якуш від шкірки, нарізати його на шматочки 3х3 см. 2-3 середніх цибулини нарізати напівкільцями. Викласти гарбуз і цибулю на пательню, додати 2-3 ст. ложки олії, посолити за смаком і тушкувати на помірному вогні до готовності.
Приготувати цей делікатес можна і зі стиглих смугастиків, просто доведеться звільнити м’якуш від насіння.
Іван ШУЛЬЦ, с. Вільховець Звенигородського району Черкаської області.
