Садівник з Хмельниччини успішно вирощує азиміну і отримує рекордні врожаї

Азиміна трилоба – відома рослина, про неї чули, мабуть, усі, проте на присадибних ділянках вона зустрічається нечасто. Але чимало поціновувачів екзотичних фруктів уже посадили чи тільки збираються відвести місце у своєму садку під цю культуру. Хоча в Україні першим посадженим деревам понад 30 років і інформація з агротехніки не раз освітлювалась у різних виданнях. На жаль, уся вона одноманітна, часто просто скопійована з Інтернет-сайтів у продавців саджанців, які навіть не бачили плодоносного дерева. Хочу поділитись своїм досвідом та напрацюваннями у вирощуванні «індіанського банану»– азиміни.

Чим темніша м’якоть, тим сильніший аромат

Почув про це дерево та його дивовижний смак понад 15 років тому. Пошуки мали успіх, два 4-річні сіянці відразу оселились у моєму саду. Ще 4 роки чекання на перше цвітіння та плодоношення… і велике розчарування. Аромат, консистенція та смак не йшли в жодне порівняння з почутим раніше. Невеличкі плоди, вагою 50-60 г, наповнені дуже великими кістками, смаком нагадували перегнилу грушу, та ще й з малим вмістом цукру. Ось так можна втратити інтерес до цікавої культури на кілька років через неякісний садивний матеріал.

Ще чотири роки… Розповідь знайомої, яка побувала на щорічному святі «Paw Paw» у США (дозрівання плодів з дегустацією), повертає мене знову до захоплення цією культурою.

Купувати сіянці не хотілося, тому зосередився лише на сортових рослинах. Перше плодоношення змінило багато моїх поглядів у садівництві. Чимало рідкісних та смачних плодів доводилось куштувати моїй сім’ї, але жодні з них не йдуть у порівняння з вибуховим ароматом, смаком, післясмаком азиміни. Бракує слів це описати. Хочеться ще додати, що і цукерки, і торти та десерти теж програють. Плоди можна назвати найсмачнішими у світі. До того ж у різних сортів вони кардинально можуть відрізнятись. Смакові відтінки можуть бути карамельні, цитрусові, сумішшю екзотичних ягід та фруктів. М’якоть ніжна, масляниста, може бути білого, кремового, жовтого, помаранчевого і навіть коричневого кольору. Причому, чим темніша, тим сильніший аромат та смак. За строками дозрівання сорти теж різняться – плодоносять від липня до листопада. Вага плодів від 60 до 500 г. А деякі з нових сортів дають ще більші плоди.

Захищають один одного від перегріву

Перейдемо до агротехніки. Головне – саджанці мають бути з закритою кореневою системою. Корінь азиміни стрижневий, дуже пористий та м’який, з великим вмістом цукрів. При пошкодженні сильно страждає від гнилі. Тому краще вирощувати у горщиках до висадження на постійне місце. Саджанці гарно відгукуються на кореневе та позакореневе підживлення, але до висаджування у ґрунт від цього потрібно відмовитись. «Годовані» саджанці мають товарний вигляд, але довго приживаються, «голодні» ж навпаки – дають добрий приріст навіть у перший рік.

Обов’язково молоді насадження азиміни потрібно прикривати від прямого сонячного проміння перші три роки. Рослина має велике листя та ще малу кореневу систему, яка не в змозі забезпечити достатньою вологою. Молоді листочки горять на сонці, а слідом гине і деревце. Що б цього не сталося, навкруги молодого дерева вбивають у землю 4 дерев’яних чи металевих кілочки, висотою не менше 1 м та обтягують білим агроволокном. Верх також закривається, але знизу залишається 15 см для циркуляції повітря. Мульча органічними рештками та полив один раз на 2-3 тижні.

Схема посадки 2х3 м, у південних областях 1,5х3 м. Культура добре витримує щільні посадки, при цьому одне дерево захищає інше від перегріву. Щеплені саджанці, як правило, зацвітають уже через рік після садіння. Але давати дереву плодоносити потрібно не раніше, ніж через 4 роки. Важкі плоди ламають молоду рослину. До того часу, як дерево досягне висоти 1,5 м, усі квітки видаляються.

Чи треба «прикрашати» зіпсованим м’ясом

Хочу розвіяти ще кілька міфів щодо вирощування азиміни.

Міф перший, що у рослини перехресне запилення і обов’язково потрібно висаджувати кілька дерев. Не обов’язково – успішне плодоношення можливе і на одному дереві, якщо йому допомогти. Хитрість у тому, що цвітіння дерева розтягнуте до одного місяця, з квітня по травень. Цвітіння однієї квітки триває від 7 до 10 днів. За цей період проходять певні зміни. Коли квітка лише розкривається та має ще блідий колір з зеленим відтінком, у неї є усього три дні, щоб встигнути запилитись. Саме у цей період приймочка покрита клейкою речовиною та здатна прийняти пилок. Через це перші квітки практично нездатні дати нащадків. Після того, як приймочка засихає та атрофується, починають рости та розвиватись чоловічі тичинки з пилком. Такі квітки уже найбільші, майже чорні і у них чітко видно багато пилку. Не гаючи часу та не чекаючи, що хтось вам проведе запилення, зриваєте такі квітки, перевертаєте мов скляночку, берете пензлик та вперед по молодих квітках. Успіх гарантовано. Для цього дуже важливо мати сорти з надраннім цвітінням. Лише перші запилені квітки дають найбільші плоди.

Існує кілька сортів, у яких репродуктивні жіночі та чоловічі органи розвиваються з перекриттям одне одного. Ці сорти також можуть зав’язувати плоди без сторонньої допомоги.

Другий міф – на деревах потрібно розвішувати шматки зіпсованого м’яса, тим самим приваблювати зелених мух для запилення. Тут сказати щось важко… Азиміна – унікальне дерево. Корені, листя, гілки та пагони мають різкий запах, який в дечому нагадує бузину. Плоди при дозріванні пахнуть не менш приємно, як і смакують. За 50 м від дерева повітря наповнюється чудовим ароматом, за яким можна знайти рослину навіть з заплющеними очима.

Квітки також мають свій неповторний аромат, але аж ніяк не запах гнилого м’яса. Злегка неприємний, але не різкий. В перші роки мало хто зі світу комах звертає на них увагу. Коли ж квіток на дереві уже чимало, то і кількість відвідувачів збільшується. Основними помічниками в цьому є великі сірі мухи, також мурахи, згодом приєднуються до цього і бджоли.

Третій міф – про погану транспортабельність та короткий термін зберігання. По-перше, плоди мають хорошу здатність дозрівати зірваними у приміщенні, знятими з дерева за два-три тижні до дозрівання. І це не у погребу чи холодильнику, а просто у кімнаті. По-друге, виведені нові сорти, які мають високу транспортабельність та зберігання плодів до одного місяця при повному дозріванні.

Останній міф – немає хвороб. Я вже не раз наголошував, що спершу приходить нова культура, а через деякий проміжок часу приходять і хвороби. Присутні різні грибкові спори як на дереві, так і на плодах. Тут також потрібно звертати увагу на підбір сорту. Селекція по відбору імунностійких сортів ведеться у США, Європі та Україні і має позитивні напрацювання. Профілактику теж ніхто не відміняв.

Починаючи з 6 років, раз на сезон потрібно проводити обприскування мідним купоросом.

У шкірці потужний природний бар’єр

Щодо формування самого дерева. Обрізка – виключно косметична. Весною вирізаються тоненькі пагони та гілки в середині крони. Вони все одно засохнуть протягом вегетації через нестачу світла. При їх видаленні поживні речовини надійдуть до більш сильних пагонів, збільшивши приріст та врожайність.

Окремо хочу зупинитись на морозостійкості дерев. В моїй колекції понад 30 сортів селекції різних країн, різних кліматичних зон. Я не помітив жодної різниці. Дерева готові зимувати уже у жовтні. На цей час уже спостерігається природний листопад, деревина добре визріла, бруньки як ростові, так і квіткові також добре сформовані та визріли.

Ще кілька рядків про споживання. Плоди не лише запашні та смачні, але й надзвичайно цінні для нашого здоров’я. Помилку робить той, хто перед споживанням очищує плоди від шкірки. Уявіть скільки грибків, бактерій, вірусів охоче скуштували б такий делікатес, на захисті якого стоїть тоненька шкірка. І у цій шкірочці зібраний потужний природний бар’єр, який може допомогти і нашій імунній системі у такій самій боротьбі. Тим більш, що шкірка при поїданні не відчувається.

Підсумую. Індіанський банан Paw Paw має великі перспективи в Україні. Тим більше, що на наших родючих землях показники врожайності значно перевищують заявлені характеристики з місць походження цієї культури. Єдиний недолік – довге очікування на плодоношення, до 5 років. Але не думайте, що ці плоди можна буде раніше зустріти у продажу. На сьогоднішній день спробувати їх можливо лише на дегустаційних фестивалях та ярмарках та і то лише закордоном. Продаж плодів обмежує висока ціна на насіння, яке знаходиться у плодах (від 6 до 22 насінин). Одна насінина в Україні коштує від 8 до 15 грн (не сортові) та від 15 до 30 грн (сортові). У світі ціновий діапазон від 3 до 25 доларів США, ще вища ціна у сортів нового покоління з плодів з малою кількістю насіння.

З насіння також можна виростити дерево з відмінними смаковими якостями, але лише з сортового. Для плодоношення сіянця та щепленого саджанця потрібен однаковий період часу – 7-8 років. Але лише у щепленого – успіх гарантовано.

Згодом буду знайомити з асортиментом, особливостями та перевагами сортів світової селекції азиміни – дерева, плоди якого нададуть вам можливість відчути райську насолоду.

В’ячеслав Станіславович Францішко, науковий співробітник лабораторії селекції і технології вирощування ягідних культур Інституту садівництва НААН