2 червня християни східного обряду відзначають свято Вознесіння Господнього. Він належить до 12 головних свят і присвячений піднесенню Ісуса Христа.
Вважається, що саме цього дня Христос піднявся на небо.
Коли відзначають Вознесіння?
Свято не має чітко встановленої дати, його відзначають на 40 день після Великодня. Цього року християни східного обряду відзначали свято Воскресіння Христового 24 квітня, отже, свято Вознесіння випадає на 2 червня.
Що означає для нас свято Вознесіння Господнього?
Христос Спаситель під час Свого земного життя любив віддалятися в гори, де небо здавалося ближчим і було видно широкі простори землі. У пустелі, коли Він був спокушений дияволом, але відкинув усі його спокуси, Він стояв на такій високій горі, що, здавалося, звідти видно всі царства світу. А на другій горі Він молився, і обличчя Його засяяло, і одяг став білим і блискучим – це було Його Преображення. Біля Олеонської гори Він часто зупинявся ночувати зі Своїми учнями. Гора була неподалік Єрусалиму. І там, на порозі Своїх страждань, Господь говорив своїм учням про те, що буде зі світом, з людьми, що буде з Єрусалимом.
І ось після того, як Він явився учням, Він піднявся з ними саме на цю улюблену гору Олеонську. Ми не знаємо, чи було то ранок або вечір, але звідти, з вершини, відкривалися перед ними пагорби, долини, і місто, що лежало біля їхніх ніг, – Єрусалим, в якому жили праведники та грішники, пророки та вбивці, царі та священики. Господь стояв на тому самому місці, де Він пророкував майбутнє світу. І звідси, посилаючи своїх учнів, Він говорив: «Як Отець послав Мене у цей світ, так тепер Я посилаю вас». А вони стояли боязкі, радісні, не впевнені, не знали, що буде далі. І один із них спитав: «Може, Ти, Господи, тепер Царство спорудиш для Єрусалима?» Не знали вони, куди Він посилає їх і навіщо. Але потім вони просвітилися Духом Божим, і Дух Божий вказав їм шлях і дав їм силу Слова.
А тим часом Господь підняв руку і благословив їх, благословив і всіх, кого вони потім просвітять, і всіх їхніх нащадків, і всі сотні, тисячі та мільйони людей: «Дана Мені всяка влада, – сказав Він, – на небі і на землі». Раніше Він був підкорений нашим людським законам, потребував їжі та води, сну та відпочинку, а тепер Він усе переміг, переміг навіть смерть. Після Воскресіння Він сказав: «Дана Мені всяка влада на небі і на землі». Все тепер припливає до Нього, весь світ поступово підкорятиметься Господу Воскреслому, – не в одну годину, не в один день, не в одне століття, але – протягом довгого часу – все підкориться Господу Ісусу.
Коли Він благословляв їх, то хмара відділила Його від них. Ця хмара і тепер ще не зникла: ми не бачимо Христа на власні тілесні очі, але Він залишається тут на землі. Він на землі – Він і на небі, Він Бог – Він і людина. Він у вічності – Він і з нами у нашому короткому житті; ми можемо доторкнутися до Нього, можемо почути Його голос, бо Господь з нами.
Ось чому Церква співає слова: «Вознісся Ти (Ти піднісся) у славі, Христе Боже наш, радість сотворив учнем (учням)…». Здавалося б, яка ж радість, коли вони з Ним розлучаються, коли більше Він не буде являтися їм у зримому образі? Однак ця радість була, бо Він залишився з ними навіки, залишився з нами, з кожним, хто Його любить, бо Він – Спаситель, який прийшов у світ врятувати грішних, «від них же перший єсмь аз». Радість перебування з Господом завжди – ось що означає Вознесіння. Він тепер не в Єрусалимі, не у Віфлеємі, не в Назареті, не на горі або в долині, біля моря або в місті, а всюди. Він осів праворуч (з правого боку) Отця, Він перебуває там, де Бог перебуває – всюди. Тому в будь-якому місці землі, у будь-який час дня і ночі, ми завжди можемо покликати Його, і Він буде поряд з нами. Він – наш Господь, і Він чутиме нас завжди, тому що Він з нами по всі дні до кінця віку. Амінь.
З проповіді протоієрея Олександра Меня
