Долина Центр
Самое популярное

Які сорти груші не залишать без урожаю

14 февр. 2018 10:36 | №100 0 553 0

Груша — цінна плодова культура. Серед насіннєвих вона посідає друге місце після яблуні. Наявність великої кількості сортів різних строків достигання дозволяє мати свіжі плоди протягом 8-10 місяців, а при зберіганні їх у холодильнику чи в регульованому газовому середовищі — протягом року.

    

Цукру менше, ніж у яблуках, але солодші

Груша містить велику кількість цукру (6-16%), органічні кислоти (0,1-0,3%), дубильні та пектинові речовини і клітковину (до 0,4), каротин, азотисті речовини, вітаміни А, В, РР і С. Плоди груші мають менше цукру, ніж яблука, але вони містять менше кислоти, тому й здаються солодшими.

Слід зазначити, що груші потрібно багато тепла для визрівання плодів, тому ареал її поширення значно менший, ніж яблуні. Крім тепла вона потребує і якісних ґрунтів. Ще Л.П. Симиренко відзначав, що навіть у Криму для груші потрібно підбирати кращі ділянки, тоді й плоди будуть надзвичайно смачними. Крім цього, у культури є ще один значний недолік — не всі сорти сумісні з карликовою підщепою, що значно гальмує вирощування саджанців бажаних сортів.

Сьогодні багато садівників вирощують дуже старі сорти, які правильніше було б назвати класичними — вони давно полонили нас своєю невибагливістю, простотою в догляді. Але не завжди нас задовольняє їхній смак, сильне ураження хворобами і шкідниками. Тому зараз більшість садівників намагаються робити ставку на нові перспективні сорти, які значно перевершують старі за смаком, великоплідністю, лежкістю, стійкістю проти хвороб.

Ось тому я і хочу дати коротку характеристику нових перспективних сортів груш зарубіжної селекції, які вирощую в себе в саду.

    

Новинки, які заслуговують на увагу

Карола — осінній швецький сорт. Дерево середньоросле, дуже зимостійке, імунне, плодоносить щорічно і щедро. Плоди великі (270-300 г), зелено-золотисті з рум’янцем і оржавленістю. Сорт десертний (5 балів), прекрасно зберігається до лютого.

Ноябрьська — пізньоосінній сорт Молдавського НДУ садівництва, виноградарства і виноробства. Сорт відзначається середньою зимостійкістю, високою стійкістю проти хвороб. Плоди великі, вагою 210-240 г, окремі важать до 300 г, яйце-грушоподібної форми, високотоварні. М’якоть соковита, ніжна, дуже гарного смаку. Дегустаційна оцінка 4,5-4,7 бала. Добре зберігається до січня. Промисловий сорт для закладання інтенсивних насаджень на айві.

Анжеліс новий зимовий французький сорт. Дуже зимостійкий. М’якоть тане у роті, соковита, солодка, з дуже приємним (квітковим) ароматом. Плоди великі, вагою до 500 г, яйцевидної форми, бронзового кольору, тверді, мають чудові смакові якості (4,9 бали). Зберігаються до березня в погребі.

Пам'ять Князя Трубецького — зимовий сорт. Імунний. Плоди мають пляшкоподібну форму, світло-жовті, без оржавленості, вагою 350- 450 г. М’якоть хрустка, солодка, ароматна, пречудового смаку (4,9 бала). Зимостійкість дуже висока. Плоди зберігаються до квітня.

    

Побілка і корисний розчин

За своїми біологічними особливостями в порівнянні з кісточковими або навіть яблунею, груша є пізньоплідною культурою. Для істотного прискорення вступу груші у плодоношення, по-перше, використовую карликову підщепу ІС-2-10 і напівкарликову ВА-29, по-друге, застосовую ряд агротехнічних заходів, що впливають на крону. Зокрема, такі як відгинання та деформація гілок. Від цього мої груші починають плодоносити з 3-4-річного віку, причому щорічно і щедро.

Останнім часом на листі груші все частіше з’являються чорні плями і в подальшому листя стає чорним повністю. Є дві причини цього явища. Перша — це парша. Боротьбу з нею ведуть зразу ж після цвітіння дерев, обприскуючи їх розчином міді (0,4% хлорокис міді). Обробку слід повторити при масовому зараженні через 2-3 тижні. І друга причина — брак заліза. Для цього дерева обприскують залізним купоросом (10 г на 10 л води). Бажано обробітки фунгіцидами поєднувати з хімпрепаратами, щоб одночасно вести боротьбу і з шкідниками.

Міжряддя в своєму саду утримую під чорним паром. Приштамбові смуги завширшки близько 1 м щорічно ранньою весною засіваю білою гірчицею у в фазі бутонізації скошую і залишаю отаву під деревами як органічну мульчу.

Щорічно навесні штамби дерев білю, але перед побілкою обов’язково змащую стовбури спеціальним розчином. Для його приготування беру 4 частини глини, по 1 частині свіжого коров’яку, деревного попелу і води. За консистенцією суміш повинна бути схожа на сметану. На відро готового розчину додаю по 0,5 склянки карбаміду і мідного купоросу. Після цього натягую на руку брезентову рукавицю і розмазую суміш по штамбу. Через 2-3 дні вона засихає, поверхня стає гладенькою, і лише після цього я білю дерева 20%-им розчином вапна. Така побілка міцно тримається на дереві до самої осені і не змивається дощем, а також є сильним стимулятором, завдяки мікроелементам, які є в цій суміші.

І.А. Дзигора, вчений агроном, с. Оникієве, Маловисківський район, Кіровоградська область.

Добавить комментарий

Добавить комментарий

Соблюдайте правила комментирования. При несоблюдении, Вы можете быть забанены.

Если Вам надоело каждый раз вводить капчу – потратьте один раз две минуты и станьте полноправным участником соцсети "На пенсии", а главное комментируйте, без всякой капчи, сколько хотите.

Loading...
Загрузка