Давайте делать газету вместе!
Самое популярное

Марченко Лідія Василівна: «Мене заворожує мистецтво вишивки»

07 марта 2017 12:20 | №150 0 485 0

Мені 91 рік. Я вже давно на пенсії. Живу в селі Ціпки Полтавської області. Виростила двох синів. Також маю онуків та правнуків.

З давніх-давен в нашій сім'ї обожнювали вишивку. Пам'ятаю ще мою бабусю та прабабусю, які довгими зимовими вечорами при гасовій лампі вишивали рушники, сорочки, готували придане. Мистецтво вишивки мене заворожувало і я вже в дошкільному віці навчилася вишивати хрестиком. В довоєнні та в роки війни не було ні тканини, ні ниток, тому вирощували коноплі, ткали полотно, відбілювали. А сирові нитки фарбували й вишивали ними. У 70-х роках почали з'являтися різні тканини, нитки муліне, а в журналах — узори для вишивки. З'явилася електроенергія і вишивати стало зручніше, але в ті часи не вистачало часу. І все одно вечорами я знаходила хвилинку для улюбленої справи.

Свої роботи я із задоволенням дарувала родичам та хорошим знайомим.

Так я дожила до глибокої старості, але з вишивкою не розлучаюся й досі. Часу для улюбленої справи в мене більш ніж достатньо, але здоров'я замало.

42 роки я пропрацювала на педагогічній ниві у сільській школі. Інколи пишу вірші, дуже люблю квіти. До речі, серед зими порадували мене своїм цвітом амариліси та бальзаміни.

Кожна справа, якою я займаюся, приносить мені неабияке задоволення і продовжує мою старість.


Конкурс «А ну-ка, бабушки! А ну-ка, дедушки! (март 2017)»завершен. О его результатах читайте здесь.

Добавить комментарий

Добавить комментарий

Соблюдайте правила комментирования. При несоблюдении, Вы можете быть забанены.

Если Вам надоело каждый раз вводить капчу – потратьте один раз две минуты и станьте полноправным участником соцсети "На пенсии", а главное комментируйте, без всякой капчи, сколько хотите.

Loading...
Загрузка