Самое популярное

Шелест Катерина Іванівна: «Пишу вірші із задоволенням»

13 февр. 2017 16:05 | №150 0 416 0

Я народилася в мальовничому селі Красилівка, що на Київщині. Мама мене назвала Катрусею на честь ракетних установок «Катюша», завдяки яким наші солдати перемогли у війні.

Змалечку я вбирала в себе народну творчість, яку черпала від мами та сільських людей.

Після закінчення школи вступила до Звенигородського сільсько-господарського технікуму. Після закінчення технікуму працювала агрономом-насіннєводом в селі Гудзівка.

Згодом також закінчила Уманське педагогічне училище. Працювала вихователем дитячого садочку, аж поки не вийшла на пенсію.

Моє хобі — написання віршів. Їх я почала складати у 2003 році. У віршах описую реальні події свого життя.

На конкурс пропоную декілька моїх поезій.

Пам'ятаю

Ми маленькими сиділи на печі

За вікном співала хуртовина,

А із материнських вуст лились

Шевченківська поема «Катерина».

Дитячі очі — повні сліз

В уяві повстає така картина

«Катря боса йде у ліс,

А на руках в неї дитина».

О ненько рідна, ще не раз

Згадаю, як біля ярка

Ягнята пас малий Тарас

І в пана був за козачка.

Його слова мудрі й пророчі

Живуть у серці ще й тепер,

Відкривши, серед ночі — очі

Думаєш «Ні! Тарас не вмер!»

Він невмирущий на сім світі

І невмирущі ті слова,

Що написав у «Заповіті»

«Думка» його й досі жива.

Осінній етюд

Легенький віє вітерець,

З черешні листя опадає,

А небо — осені взірець

Де хмарка сонце затуляє

Щодень осінній листопад

Красою серце зігріває

І дивовижний рідний сад

Мене в дитинство повертає.

Де яблука червонобокі

Промінням сонечка світили

В кущах сороки-білобокі

Останню пісню голосили.

Ключі у небі журавлині

У край тепліший відлітають

І до весни на батьківщині

Гнізда пташині залишаюсь.

Весняні замальовки

Якось швидко, непомітно й незвичайно

Наступила раптом жадана весна

Зацвіли в дворі тюльпани гарно,

Що ще далі принесе вона.

Вишенька стояла у кінці городу

В білому вбранні, мов наречена,

Краси не бачила такої зроду

На ній роса, як та вода свячена

А біля вишеньки трава буяла

Така зелена, аж вбирала очі,

Мов зачарована красою я стояла

І ворухнутися не мала мочі.

Падали з черешні квітів пелюстки

Застелили, наче білим снігом, двір

Яблуні закутались в рожевії хустки

Милували кольором незвичним зір.

Чи доживу я ще до іншої весни,

Щоб знов побачити красу таку

Літа летять, немов ті віщі сни

Життя перетворилось у ріку стрімку.

Квіти

Розквітають на світанку квіти

З вечора покупані дощем.

Хочеться новому дню радіти

В серці ожива солодкий щем.

За прожитими минулими роками

Соловейка трелями в гаях,

Лагідними матері словами,

Що летять у згадки, наче птах.

Чарівні садила мама квіти

Понад стежкою в городі і саду

Були вони для неї, наче діти,

Плекали їх як вроду молоду.

Чорнобривці, айстри, нагідки —

Прості квіти із мого дитинства

Помагали по життю іти

По дорозі нелегкій, тернистій.


Конкурс «А ну-ка, бабушки! А ну-ка, дедушки! (февраль 2017)»завершен. О его результатах читайте здесь.

Добавить комментарий

Добавить комментарий

Соблюдайте правила комментирования. При несоблюдении, Вы можете быть забанены.

Если Вам надоело каждый раз вводить капчу – потратьте один раз две минуты и станьте полноправным участником соцсети "На пенсии", а главное комментируйте, без всякой капчи, сколько хотите.

Loading...
Загрузка